З історичним факультетом я з 1968-го. Здобутий фах педагога-історика став основою  подальшого трудового життя: вчителював, служив у війську, навчався в аспірантурі, зробив успішну науково-педагогічну і адміністративну кар’єру.

Окрім навчальної праці, ми часто обговорювали різні життєві проблеми, наші плани на майбутнє, залюбки відвідували кінотеатри, концерти, слухали грамплатівки із піснями про кохання, призначали романтичні побачення дівчатам. Також брали участь у небагатих дружніх вечерях, спортивних заходах, взимку розважалися на ковзанках, гамірно зустрічали новорічні свята. Найбільш «дозрілі» одружувалися. Сім студентських весіль були гучними, обрядово цікавими, стали виявом краси, чарівності, молодечої сили. Не обходилось без курйозів (під час однієї шлюбної церемонії старшим хлопцям-комуністам вручили церковні свічки, що суперечило тодішній атеїстичній практиці). Так вони і потрапили у фотооб’єктив. «Сексотів» серед нас не виявилося, тож компроментуюча інформація до парткому не надійшла.

Нинішнім студентам зичу великої романтики, справжніх почуттів, добра, активного самоствердження, поваги до старших і віри у краще прийдешнє України. А ще – задіяння усіх своїх інтелектуальних і вольових якостей для самовдосконалення, набуття професіоналізму, духовного збагачення, вірного служіння обраній справі.

Олександр Завальнюк, випускник
історичного факультету 1972 року,
доктор історичних наук, професор, тричі академік