Студенти факультету української філології та журналістики взяли участь у Міжнародному етнофестивалі «Коляда де? До Кам’янця іде!». 21 грудня 2019 року у Старому місті на площі Польський ринок вони представили театралізоване дійство – етнічний обряд приготування різдвяної куті.
Наприкінці грудня в КПНУ імені Івана Огієнка поселилася атмосфера свята, адже людям під силу бути щасливими, якщо вони цього хочуть. Студенти факультету української філології та журналістики не змогли стримати новорічний настрій в собі, тому вирушили підкорювати серця глядачів на сцені Старого міста. Дійство стосувалося Різдва. Як на мене, найсвітлішої події року. І то нічого, що все відбувалося за 17 днів до нього. Адже свята починаються не з червоної відмітки в календарі, а з відчуття радості в душі.
Як прикрасити хату, забавити дітей, наворожити судженого, приготувати смачну кутю – це здається схожим на пошукові запити в Google, чи не так? Утім, знавці українського фольклору знають усякі лайфхаки набагато краще, ніж Інтернет. Не те, щоб ми жили у минулих століттях, ні. Проте часто поринали у традиції наших предків завдяки фольклорній і діалектологічній практикам. З допомогою викладачів відшукали давно забуті звичаї і 21 грудня відтворили їх на сцені. Щоб пам’ять про традиції жила вічно, щоб кожна господиня знала, як правильно готуватися до Різдва.
Розпочалося усе святково, кольорово і пісенно, з танців, сміху і тремтіння рук. Хоча то була ще репетиція, трохи хвилювалися, адже розуміли, яка це відповідальність представляти університет. Усе мало бути на найвищому рівні й, думаю, нам вдалося. Ми старанно намагалися вжитися в роль, бо обов’язків мали чимало: заготувати ще з літа сіна на дідух, провіяти пшеницю, потім варити її у печі не менше п’яти годин, потерти мак, набити горіхів, забавити дітей («квокайте на дідухові, там знайдете подарунки»), почути, як худоба розмовляє, наворожити старшій доньці судженого, заспівати колядку, щоб остаточно усі присутні відчули дух Різдва. За гучністю оплесків було зрозуміло – реалізували задумку на «відмінно». Ми собою задоволені й навіть дуже щасливі, що інсценізували обряд приготування різдвяної куті (навіть захотілося скуштувати чимшвидше).
Одягнули традиційний український одяг, затанцювали під «Смереку», приготували найсмачнішу на Поділлі кутю, заколядували «Добрий вечір тобі, пане господарю» – думаю, наш факультет стовідсотково готовий до різдвяних свят. А ви?
Валерію Васильовичу Щегельський, дякуємо за сценарій і реквізити!
Ларисо Іванівно Громик, дякуємо за терпіння (стільки разів слухати «Добрий вечір тобі, пане господарю» нашими «майстерними» голосами не кожен би витримав)!
Вікторія Крива, студентка ІІІ курсу
факультету української філології та журналістики