Вибір…

Поділитися!

До дедлайну для заповнення програми залишався один день. Переді мною став серйозний вибір – подивитися одну серію довгоочікуваного серіалу, або знову після насиченого дня «вмикати» трудову активність та заповнювати анкету. І я після коротких роздумів закриваю всі інші вкладення й залишаю лише одне – заявку про Програму стажування у Верховній Раді України. Як з’ясувалося, це був дуже вдалий вибір. Але про це я дізнаюся  лише через місяць.

А спочатку – заповнення всіх граф анкети, пригадування своїх «найбільших перемог» та «швидка організація» написанні рекомендаційних листів. До дедлайну залишається 30 хвилин. Із радістю й приємним трепетом натискаю «надіслати».

… Я стою коло вікна в коридорі університету і з хвилюванням думаю про майбутню сесію, яка от-от має розпочатися. «До речі, вітаю із проходженням до другого туру», – каже мені моя одногрупниця Аня. «Це ти про що?»здивовано запитую я. «Про програму стажування, бачила тебе в списках».

І тут почалося. Моя підготовка до іспитів уже супроводжувалася детальним вивченням Конституції України, роботи комітетів Верховної Ради України і, звісно, законів, законів, законів. Робоче місце в кімнаті точно стало асоціюватися з кабінетами серйозних осіб при владі.
Другий етап конкурсу – співбесіда. Проходила вона в приміщенні комітетів ВРУ, де «злилося» все докупи: хвилювання, запитання про власну мотивацію та роботу парламенту. Згодом все це завершилося на 11 поверсі будівлі, звідки було видно чи не всі дахи зимового Києва.

А після цього – затишшя…

І ось за тиждень до Нового року – подарунок (і не такий, що вміщається в «легендарний» червоний мішок) – повідомлення про те, що я стала учасницею Програми стажування у Верховній Раді України. Відтепер упродовж шести місяців буду працювати в секретаріаті з питань гуманітарної та інформаційної політики.

І хоч поки що мені довелося попрацювати (не в режимі онлайн) лише три місяці, все одно це був час великих відкриттів. Насамперед це знайомство з іншими учасниками програми «Ліга інтернів» (а це близько 60 молодих людей), котрі сповнені бажання найякісніше виконати свої професійні доручення.

Щотижня ми зустрічалися з відповідальними особами, котрі знайомили нас з об’єктивною інформацією про перемоги та проблеми нашої країни з різних боків, допомагали глибше вивчити процеси державотворення, правильно аналізувати головні виклики в роботі нинішнього парламенту. Наприклад, Володимир Крижанівський, народний депутат України І скликання, дипломат,  розповідав про те, як правильно аналізувати законопроекти та як знаходити в них «підводні течії»;  Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович ділився досвідом роботи в інституті та наголошував на важливості перевірки фактів, зокрема історичних, що іноді буває зробити дуже складно. Наталія Ватаманюк – фахівець з е-врядування та парламентської відкритості – зосереджувала увагу на важливості звітності й комунікації в суспільстві.
Звісно, про всіх спікерів в одному матеріалі подати інформацію складно, тому за потреби можна перейти на сайт організації та дізнатися більше про зустрічі в межах програми «Ліга інтернів» більше за посиланням.

Що стосується роботи в апараті ВРУ, то зазначу, що це дуже особлива структура, яка є фактично «фундаментом» для законотворчої діяльності депутатів. Кожен народний обранець має бути передусім відповідальним не лише перед собою, а й перед цілим суспільством, тому що підготовка законопроєктів, різноманітні погодження, експертні висновки, депутатські розслідування, організація зустрічей та засідань – це ті напрацювання, про виконання яких депутати мають звітувати своїм виборцям. Мені з колегою пощастило потрапити до секретаріату комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, де нас радо зустріли й почали навчати політичної грамотності, де ми старанно й своєчасно виконували всі завдання й доручення.

Наразі моє стажування ще продовжується, хоч і в онлайн-форматі, але я зробила для себе декілька серйозних висновків:

  • по-перше, як один вибір здатен вплинути на наше життя (у моєму випадку вибір між анкетою та переглядом серіалу);
  • по-друге, від твоєї відповідальність великою мірою залежить успіх розпочатої справи (у моєму випадку: серйозний підхід до вивчення законів і як результат – впевненість на співбесіді);
  • по-третє, надання переваги цінним ідеям, пропозиціям, проєктам, завдяки яким можна досягти значних висот у своєму житті.

Тож ідея та праця є серйозною запорукою для втілення найсміливіших задумів.

Головне – це вірити, що кожен із нас здатен на великі справи, що всі ми разом будемо творити новий світ.

Діана Грушанська, студентка І курсу магістратури історичного факультету