Історія успіху випускника К-ПНУ

Історія успіху випускника К-ПНУ

Поділитися!

Вам цікаво, де працюють випускники університету, у чому секрет їхнього успіху, – про це та інше читайте в рубриці «Історія успіху випускника К-ПНУ».

Пишаємося випускниками Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка!

НАТАЛІЯ ГЕВЧУК: «Допомагаючи іншим, ти допомагаєш собі стати щасливішим!

 Гевчук Наталія – випускниця факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології 2007 року (спеціальність «Соціальна педагогіка. Практична психологія», кваліфікація – соціальний педагог, практичний психолог в закладах освіти). Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, заступник декана факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології з виховної та профорієнтаційної роботи.

Що спонукало Вас обрати спеціальність «Соціальна педагогіка. Практична психологія»йі стати студенткою факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?

Вступаючи до університету, не можу сказати, що я чітко знала, ким хочу працювати в майбутньому. Прикладом для наслідування стала моя старша сестричка Ірина, яка на той час уже була випускницею нашого факультету та здобула спеціальність «Практичний психолог. Дефектолог». Саме її розповіді про цікаве та насичене студентське життя, висококласних викладачів (Миронову С.П., Матвєєву М.П., Співака В.І. та ін.), оригінальні пари, практику стали поштовхом для вибору університету і факультету. Спеціальність «Соціальна педагогіка» тільки з’явилася в нашому університеті, і поєднувалася вона із практичною психологією, тому мені стало цікавим таке поєднання.

Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Чим запамяталися роки навчання? Кого із викладачів згадуєте? Пригадуючи студентські роки, за чим жалкуєте?

Мої студентські роки були надзвичайно цікавими, активними, пізнавальними!!! Кожних п’ять років після закінчення університету ми збираємося з одногрупниками та згадуємо чудові роки нашого навчання.

Дуже кумедним у нас було вручення студентських квитків, коли у 206 аудиторії головного корпусу університету зібрався увесь І курс (близько 90 студентів) та викладачів. Студентські квитки нам вручав директор Інституту соціальної реабілітації та розвитку дитини (так тоді називався наш факультет) Ковальчук Юрій Мифодійович. І ось така хвилююча мить, називають перше прізвище (з етичних міркувань не вказую його), першокурсниця підводиться з-за парти, упевнено крокує до кафедри… і перед самим директором просто падає (підлогу обробили незрозумілим мийним засобом, і вона була дуже слизькою). Відтак кожна друга студентка падала перед отриманням студентського квитка. Ніхто не постраждав! Викладачі жартували, що ми не можемо встояти перед шармом Юрія Мифодійовича.

Безумовно, студентські роки запам’яталися завдяки цікавим і неординарним парам викладачів. Чого тільки були варті заняття на свіжому повітрі з Мельник Людмилою Пилипівною! Саме завдяки їй я полюбила свою професію, навчилася іншими очима дивитися на прості, на перший погляд, речі. Вона бачила в студентові особистість та підкреслювала особливість кожному з нас. Надзвичайно вдячна долі, що і зараз маю нагоду з нею працювати!

Сербалюк Юрій Володимирович – від одного його погляду вже ставало страшно. Викладач, якого і досі бояться першокурсники… людина, яка навчила нас робити унікальні конспекти лекцій за допомогою графічних зображень (стрілочок, кружечків, хвильок і т.д.), по-іншому ми б просто не встигали занотовувати матеріал. А жарти Юрія Володимировича ми пам’ятаємо досі. Поєднання вимогливості, суворості, справедливості та гумору – це все про нього!

Мегакрутий куратор нашої групи – Опалюк Олег Миколайович. З нами був на всіх виховних заходах (концертах, кавалькадах). Поїздки на річку, екскурсії, – усі ці події відбувалися завдяки йому.

Звичайно ж пам’ятаємо пари із психотерапії, які нам читав Співак Віталій Іванович.

Наша група соціальних педагогів була досить дружньою. Ми святкували дні народження, дні студента всі разом у гуртожитку, навесні любили організовувати пікніки в каньйоні річки Смотрич. Саме там, на 5 курсі, ми написали свої мрії та бажання, закрили їх у пляшку та заховали в скелю! Брали участь у різноманітних виховних заходах. Репетиції до концертів теж проводили в холі 5 гуртожитку. О, як ми любили готуватися до концертів. До кожного свята в нас була постановка нового танцю.

Навчаючись на нашому факультеті, зустріла свого майбутнього чоловіка – Гевчука Олександра. Також університет подарував мені багато друзів, з якими працюємо разом, мандруємо, зустрічаємося сім’ями, підтримуємо один одного! 

Згадуючи свої студентські роки, ні за чим не жалкую! Узагалі вважаю, що не потрібно ніколи і ні за чим жалкувати! Усьому свій час і своє місце!

Ви працюєте в університеті. Вам легко спілкуватися зі студентами?

Викладацька діяльність мене надихає. Люблю ділитися та передавати досвід студентам, а ще більше люблю навчатися в них. Останні досягнення, про які хочеться розповісти, це розроблення та впровадження соціальних проєктів, реалізованих на місцевому рівні, у результаті яких вразливі верстви населення отримали допомогу, зокрема люди похилого віку, безхатченки, діти із малозабезпечених  сімей. Важливою оцінкою проведеної роботи, на мою думку, стали слова студентки: «Це круто допомагати іншим! Участь у проєкті дала змогу мені зрозуміти, що я правильно обрала професію…»

Надзвичайно люблю організовувати та проводити разом зі студентами різні виховні та профорієнтаційні заходи. Коли бачу, що в них «горять» очі, це означає, що робота зроблена недаремно!

Зі студентами легко знаходжу спільну мову. Люблю, коли вони можуть вільно висловлювати свої думки і не бояться цього. Зараз маю нагоду спілкуватися зі студентами всіх спеціальностей нашого факультету, що для мене є цікавим досвідом.

Які виклики сьогодення Вам доводиться долати?

У професійному плані справжнім викликом для мене є вимога друку статей викладача у наукометричних базах Scopus та Web of Science!

Яке коло Ваших наукових інтересів?

Ще будучи студенткою нашого вишу, я зрозуміла, що хочу стати викладачем вищої школи в галузі соціальної педагогіки (соціальної роботи). Тому під час навчання намагалася поєднувати теорію, яку вивчала, із практикою в різних закладах (школі, Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо). Саме проходження практики в школі надихнуло мене на написання моєї першої наукової роботи щодо дітей трудових мігрантів. Неодноразово думала, чому ж саме ця категорія дітей мене так вразила? Можливо, тому що сама була дитиною трудових мігрантів, можливо, тому що на той час таких дітей було достатньо багато порівняно з іншими вразливими категоріями дітей, можливо, тому що їхній емоційний стан вирізнявся з-поміж інших….. Отже, результатом мого захоплення у 2006 році стала участь у Всеукраїнській студентській олімпіаді з соціальної педагогіки, на якій моя наукова робота «Особливості соціально-педагогічної та психологічної роботи з дітьми трудових мігрантів» зайняла почесне ІІ місце та була нагороджена дипломом Міністерства освіти і науки України. Це досягнення дало мені можливість бути стипендіатом Кабінету Міністрів України.

Після закінчення навчання в К-ПНУ я продовжила навчання в магістратурі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, де й вступила до аспірантури, затвердивши тему кандидатської дисертації «Виховання дітей трудових мігрантів в умовах соціально-освітнього середовища».

На сьогодні до кола моїх наукових інтересів, крім роботи з сім’ями трудових мігрантів, входять теми з підготовки сучасної молоді до сімейного життя та використання настільних просвітницько-профілактичних ігор щодо попередження виникнення негативних явищ у суспільстві. За цими напрямами проводжу експериментальні дослідження.

Що Вам допомагає у роботі? Якому відпочинку віддаєте перевагу?

Любов до своєї професії та до студентів допомагає мені в роботі. Вважаю, якщо людина не любить свою справу, то вона не може принести користь у тій сфері, в якій працює.

Відпочинок люблю активний. Останнім часом із сім’єю на наші дні народження, намагаємося відвідати те місто, країну, в якій ще не були! Це найкращий подарунок, відпочинок та заряд енергії!

Ви вважаєте себе успішною людиною?

Успішність, як на мене, дуже відносне поняття. Кожен розуміє його по-своєму. Вважаю, що я успішна, тому що я – мама двох донечок, я успішна, тому що я – кохана дружина, я успішна, тому що я донька своїх батьків, я успішна, тому що я сестра, я успішна, тому що в мене є улюблена робота, вірні друзі. Успіх для мене – це внутрішня гармонія.

Дайте поради студентам університету та абітурієнтам: як правильно планувати свій час, ставити мету, визначати пріоритети?

Особисто я не можу похвалитися тим, що вмію планувати свій час. Мені завжди його не вистачає! Проте обов’язковим правилом для мене є виділяти час на сім’ю, роботу, відпочинок і саморозвиток! 

Поради:

  1. Перед тим, як розпочати чи зробити будь-яку справу, запитайте себе: «Для чого?»
  2. Обов’язково дайте відповідь собі на це питання.

Мені здається, що цих простих два правила допоможуть ставити мету та визначати пріоритети в житті кожної людини.

Які Ваші побажання almamater?

Аlma-mater, в першу чергу, хочу побажати процвітання та розвитку. Примножити всі ті здобутки, які уже є, набутими протягом 100-річного досвіду!

Бажаю, щоб наш університет був одним із топових закладів вищої освіти України!

Людмила Горчак, керівник відділу навчально-виховної роботи і гуманітарної освіти