Брати Віталій і Дмитро Капранови  – відомі українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі. Днями вони  завітали до національного університету імені Івана Огієнка. І не з порожніми руками, а  із презентацією свого нового роману «Забудь-річка».

Ідею написання  роману брати-близнюки пояснили так: «Ми, як і всі, маємо  двох дідів, але існує одна особливість – один з них воював під час Другої світової війни у Червоній армії,  а другий – сидів у таборах після неї  8 років, бо вважався «ворогом» народу. Виходить, що у той час – один був «зразковий», а інший ворог.  Сьогодні ж ситуація протилежна. Сьогодні в   український родинах така історія  досить поширена –  діди, які воювали на різних фронтах, і це є великим інформаційним збуренням  – хто воював на «правильному» боці, а хто на «неправильному». І тому ми вирішили з цим питанням розібратися».

Другою причиною появи на світ цієї книжки є те, пояснили її автори,   що вони своєму  батькові розповіли справжню історію свого  діда з бабою, бо раніше  йому про це ніхто не казав. Чому? Якби у радянському союзі знали, що  хтось з близьких родичів був інтернований, або перебував на окупованій території,   перекрили б будь-які перспективи. Тому і нічого не розповідали, було лише одне пояснення: «пропав під час війни», без уточнення – хто на якому боці  воював. Таким чином, відбувалася «добровільна амнезія».

Назва роману, розповіли Капранови, походить під язичницького символу наших предків –Забудь-річки, яка розділяє світ живих і мертвих. І саме така річка протікає між поколіннями українських родин.

«Забудь-річка» –  історія про трьох молодих хлопців, що волею долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Один з них – комсомолець, воює у дивізії «Галичина», другий – син офіцера УНР – у Червоній армії,  третій – польський жовнір – в УПА.  Ця історія переплітається із сучасністю – їх двоє нащадків через багато років зустрічаються і закохуються один в одного, а згодом починають вести історичне розслідування трьох доль, що переплелися на війні.

Капранови, зокрема,  зазначили, що культура продукує державу, і що знання того, ким  був твій предок, дає тобі історію. І  якщо хоча б одна людина побудувала «місток» через Забудь-річку – поспілкувалася зі своїм дідусем, бабусею, дізналася повну їх життєву історію – вона свою місію у цьому світі  вважала виконаною.

Також під час  зустрічі,  кожен із присутніх, мав нагоду задати письменникам запитання, дізнатися, як у них відбувається  процес написання творів, що їх надихає на творчість, а відтак  придбати книгу з автографом авторів.

Діана Грушанська