Позначка: К-ПНУ імені Івана Огієнка

СТАТУТ УНІВЕРСИТЕТУ ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2016 року №860 затверджено Статут Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 

Читати далі

Ресурсний центр зі сталого місцевого розвитку – у К-ПНУ

18-22 липня 2016 року у нашому місті під егідою Проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» проходить V Всеукраїнська студентська літня школа зі сталого місцевого розвитку. Метою школи є ознайомлення молоді з роботою місцевих громад, налагодження діалогу між ними, створення простору для продуктивних дискусій, хороших ідей та реалізацій ініціатив. Студенти вивчатимуть, яким чином місцеві громади Хмельниччини та інших регіонів реалізовують свої ініціативи на практиці та соціально мобілізуються задля впровадження мікро-проектів з метою покращення життя людей. Також молодь, яка завітає до нашого міста братиме участь у майстер-класах та  різноманітних квестах.

Сьогодні – перший день «Школи..», участь у ній братиме майже три десятки студентів з різних куточків України. Цей день є знаменним також для Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Саме сьогодні відбулося офіційне відкриття Ресурсного центру зі сталого місцевого розвитку ЄС/ПРООН при нашому університеті.

У січні 2016 року наш університет приєднався до університетської мережі Проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», який є поєднанням практичного досвіду з теоретичними знаннями академічних закладів та популяризує місцевий розвиток громад через студентську спільноту та молодь України.  Власне сам проект спрямований на пропагування сталого місцевого розвитку в Україні, підтримку врядування за участі громад та ініціатив, що впроваджувані громадами, щоб покращити умови проживання людей у сільській і міській місцевостях по всій країні. Приділяється особлива увага проблемам відновлення соціальної та комунальної інфраструктури у сферах охорони здоров’я, екології, управління водними ресурсами, покращення управління житловим сектором, енергоефективності і місцевого економічного розвитку. Діяльність Ресурсного центру  при цьому спрямована на зміцнення спільного управління влади та громад та виконання спільних проектів для покращення умов життя людей в містах та селах Хмельниччини. Користувачами Центру є особи, які не байдужі до долі свого міста/села та потребують інформації у сфері розвитку громад, ефективного врядування та управління ними.

Особливим дарунком стало вручення пам’ятної дошки Ресурсному центру Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, яка є символічною точкою відліку у діяльності університету у напрямку розвитку громад.

Іван Конет, доктор фізико-математичних наук,

 професор, проректор  з наукової роботи

Роман Білик, керівник відділу наукової

роботи і міжнародних зв’язків

Олександр Рибщун, кандидат

соціологічних наук, доцент

Абітурієнтське літо

Провідуючи влітку центральний корпус КПНУ, одразу помічаєш різницю у часопросторі. Не те, щоб корпус змінив колір як хамелеон, чи Огієнко при вході заговорив, щоб ти його побачив.

Але з-поміж людей, які сидять на лавочках, заходять і виходять з дверей надвір, ти не помічаєш знайомих обличь, не чуєш окликів. Об 11:05 та 13:00 в корпусі можна піднятись сходами, не зіштовхнувшись з кимось по дорозі. Може, ви подумали, що це – утопія, такого не може бути, це ж будній день КПНУ! Але ні, це просто літо. Замість галасливих і завжди голодних студентів на диванчиках сидять абітурієнти з батьками.

Дівчата – у легких сарафанах, хлопці – в сорочках і шортах, батьки – у надокучливому спекотному чеканні в авто чи надворі. У декого з них бастіон освіти викликає бурхливе море недовіри, в яке не дуже хочеться відправляти власну кровиночку, але є й такі, хто радіє тому, що їхня дитина перша з-поміж родичів склала ЗНО так, що може поступити на бюджет, та ще й в університет.

Цього року необов’язково було приїздити, щоб подати документи – можна було відіслати заявку через мережу Інтернет. Але більшість молодих людей не довірились прогресивним технологіям і приїхали особисто – чи то, щоб тримати весь процес під контролем, чи щоб оглянути простір майбутньої взаємодїї зі світом науки та знання.

У зграйках абітурієнтів не затихають розмови про майбутнє навчання, що чекає їх вже з вересня.

Буває, що абітурієнти повертаються до оголошувальної дошки, щоб пересвідчитись: «От, насправді, мої документи прийняли!»,  – мамі хвалиться по телефону хлопець у синьому піджаку, що знайшов у списках оновлену цифру.

І все, що залишається побажати їм з п’ятирічної освітньої висоти – шукайте і знаходьте,  радійте і вчіться у будь-якій послідовності.

Ясінчук

Чверть століття на чолі вишу

Пам’ять… Вона вічна, роки, події неспроможна позбавити її гостроти, глибини відчуттів. Пам’ять у свідомості нашій, у серці назавжди. Перебираю матеріали з архівів, подумки повертаючись у минувшину — давно відгомонілу, і не таку вже й далеку. Знайомі, дорогі образи, обличчя… Все те було, було…

На одній зі світлин колишнього фото кора міськрайонки, доброї пам’яті Івана Івановича Свідера — фрагмент свята «Подільські вечорниці» у древньому Кам’янці-Подільському. Це щось на зразок нинішніх Днів міста. На звороті дата — 9.09.89 р. Серед по-святковому жвавої, гомінкої юрби кам’янчан — він, Анатолій Олексійович Копилов, відома в місті й на Поділлі (чи ж лише на Поділлі?) особистість, багаторічний ректор Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, вчений, історик, шанована людина. Поріч з ним я — тодішній редактор газети. Про щось ведемо розмову. Невимушено, по-товариськи. Анатолій Олексійович такий, яким його знали всі: кремезний, по-козацьки широкоплечий, міцний. Погляд спрямований туди, де людське море, де розгортаються святкові події. Попереду ще літ та й літ. Та якось не вірилося, що сакраментальне «Ніхто не вічний на цій землі» певною мірою стосується і його, і кожного з нас узагалі. Йому виповнилося б 80. На превеликий жаль, не судилося…

Він народився 14 липня 1936 року в легендарній, надто ж на ті часи, Шепетівці у родині колишнього вояка корпусу червоних козаків і домогосподарки. Згодом сім’я — батьки та двоє хлопчаків-синів переїхали до старовинного Ізяслава. Там промайнули дитячі й юнацькі роки Анатолія. Там пережив страхітливу війну, фашистську окупацію. Закінчивши школу-десятирічку, працював учителем математики у Радошівській семирічній школі. Відтак — служба в армії, під час якої відмінник бойової і політичної підготовки старшина Копилов був нагороджений почесною грамотою Президії Верховної Ради Північної Осетії за мужність, проявлену в екстремальній ситуації.

1958 року Анатолій Копилов вступає до Чернівецького держуніверситету, про що давно мріяв. Навчається успішно, бере активну участь у громадському житті. Як кращий студент одержує направлення в Болгарію, до Софійського університету, для підготовки й написання дипломної роботи. Працює в архіві, бібліотеках, вивчає матеріали, пов’язані з подіями народно-демократичної революції в цій країні.

Закінчивши з відзнакою університет, Анатолій Олексійович трудиться в Кам’янець-Подільському педінституті, де обіймає посади на кафедрі історії, захищає дисертацію і стає кандидатом історичних наук. 1967 року обраний деканом історико-філологічного факультету. 1975 року обіймає посаду проректора з наукової роботи, а 1977-го молодий талановитий науковець стає ректором одного з кращих в Україні вишів — Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту.

24 роки професор Копилов, відомий в Україні славіст, досвідчений організатор науки і освіти, очолював інститутський колектив, чимало зробив, аби став він справжньою кузнею педагогічних і наукових кадрів для всієї країни.

Постійно вдосконалювалася структура навчального закладу, з’являлися нові факультети, нові, перспективні спеціальності й дисципліни, зростав кількісний і якісний контингент студентів. Помітно зростала матеріально-технічна база. Цікава статистика, яка підтверджує ефективність зусиль ректора, всього професорсько-викладацького колективу. Якщо 1963 року в інституті навчалося 3607 студентів, то 1997-го — 4469, серед них чимало юнаків і дівчат з інших республік тодішнього СРСР. Якщо 1963 року на 13 кафедрах трудилося 112 викладачів, з яких 23% мали наукові ступені, то 1997-го на 28 кафедрах працювали 264 викладачі, з яких 75% — з науковими ступенями і званнями. Саме ці чинники стали запорукою того, що 1997 року інститут було акредитовано за найвищим акредитацій ним рівнем, а 28 червня 1997 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, Кам’янець-Подільський педінститут був реорганізований в університет, а згодом став Національним університетом, йому присвоєно ім.’я першого ректора і фундатора Івана Огієнка. До всього цього величезних, титанічних зусиль доклав Анатолій Олексійович Копилов. І якщо з пилном років, змінами політичних формацій і пріоритетів мали місце спроби дещо применшити ці зусилля, то вони абсолютно безпідставні й заслуговують хіба що на несприйняття й осуд соціуму, тих, з ким працював, робив свою благородну, корисну й таку потрібну справу професор, ректор, прекрасний педагог і не менш успішний організатор та менеджер освіти.

Заслуги Анатолія Олексійович Копилова як ректора вузу, науковця, дослідника широко відзначені. Серед його численних нагород — ордени Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», орден «Святий Д.Солунський», золота медаль Міжнародної кадрової академії «За заслуги в освіті», медаль К.Д. Ушинського, грамоти й почесні грамоти Міністерства науки й освіти України, обласної і міської ради тощо. 1993 року указом першого Президента України Леоніда Кравчука Анатолію Олексійовичу Копилову присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України».

Нелегкий життєвий і трудовий шлях пройшов Анатолій Олексійович. Залишив по собі помітний слід в освіті, науці. Його пам’ятають колеги, вихованці — колишні студенти. Шанують, добрим словом згадують Ректора , який майже чверть століття очолював вуз, вивів його число найпрестижніших, найкращих в Україні, земляки-подоляни.

Його неспокійне, щедре на добро серце перестало битися 2007 року. Після кількох перенесених інсультів. Він пішов у Вічність, але справу його продовжують гідно й чесно талановиті учні. З 2001 року ректором Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка став доктор історичних наук, професор Олександр Михайлович Завальнюк, а з серпня 2012-го «ректорську естафету» прийняв син Анатолія Олексійовича — доктор історичних наук, професор Сергій Анатолійович. Наукова, «ректорська» династія Копилових продовжується. Сіє розумне, добре, вічне. Нехай же і надалі вруниться вона гарним врожаєм. На добро, на ваговиті, щедрі здобутки.

Мар’ян КРАСУЦЬКИЙ, письменник,

Почесний професор Кам’янець-Подільського

національного університету імені Івана Огієнка.

 

Ура! Нова спеціальність. Реклама та PR тепер в КПНУ

 

Нову спеціальність – «Реклама та зв’язки з громадськістю» – відкрито в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.

Підготовку фахівців за цим напрямом здійснюватиме  кафедра журналістики факультету української філології та журналістики. У Хмельницькій області набір на спеціальність «Реклама та зв’язки з громадськістю» відбувається вперше.

Читати далі

Випуск КПНУ 2016: інфографіка

Коли поставлено всі бали в додатках, видано всі дипломи і університет приймає нову хвилю абітурієнтів – можна підводити підсумки навчального року, що минув.  На скільки дипломованих спеціалістів стало більше, які факультети можуть похизуватись найбільшою кількістю випускників та студентів з відзнакою. Візуально це виглядає так

Читати далі

Як подати документи на вступ до вишу в цьому році (ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ)

11 липня стартувала вступна кампанія до вищих навчальних закладів України. Цього року замість того, щоб  стояти в черзі до приймальної комісії, усі абітурієнти подаватимуть документи по інтернету. Щоб допомогти вступникам освоїти нову систему електронної подачі заяв, ДП “Інфоресурс” розробило покрокову інструкцію та пояснило, як правильно подати документи в цьому році.

Реєстрація вступників відбуватиметься на сайті:http://ez.osvitavsim.org.ua/ . Це посилання стане активним з 11 липня – саме тоді можна буде зареєструватися та почати подачу документів.

В держпідприємстві наголошують, що за статистикою саме на перший та останній день подачі документів припадає найбільше навантаження на сайт. Саме тому в ці дні можуть бути технічні проблеми з роботою ресурсу на що варто звертати увагу абітурієнтам, коли вони подаватимуть власні заяви.

В інструкції по роботі з системою електронної подачі заяв у ВНЗ в 2016 році окремими смисловими блоками пояснюється, як втупнику зареєструватися, як використовувати електронний кабінет, що буде доступний кожному зареєстрованому абітурієнту, а також сама процедура подачі електронних заяв.

Працівники ДП “Інфоресурс” звертають увагу, що правильність та достовірність введених під час реєстрації данних – один з визначальних факторів  для успішного вступу.

Наприклад, середній бал атестату про повну загальну середню освіту  вступник має вводити вручну, а також підвантажити скан-копію додатку до цього атестату. У випадку, якщо навчальний заклад при перевірці виявить помилкові дані про середній бал атестату, він має право відмовити абітурієнту в участі у конкурсному відборі.

Нагадуємо, що в цьому році системою «Подання заяв в електронній формі» зможуть скористатися у повній мірі тільки вступники, які мають атестат про повну загальну середню освіту та сертифікат ЗНО 2016 року і бажають вступити на денну форму навчання за ступненями молодший бакалавр, бакалавр (магістр і спеціаліст медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань). Кожен абітурієнт в 2016 році зможе подати 15 заяв на 5 різних спеціальностей у будь-який університет за власним вибором.

Довідково:

Подача документів  для участі в конкурсі на вступ до вищих навчальних закладах України здійснюватиметься з 11 липня за посиланням: http://ez.osvitavsim.org.ua/ .

Покрокову інструкцію по роботі з системою електронної подачі заяв у ВНЗ в 2016 році можна знайти за посиланням.

За інформацією, розміщеній на сайті Міністерства освіти і науки України

Відкриття археологів

Археологічного сезону 2016 року експедицією Кам’янець – Подільського національного університету імені Івана Огієнка під керівництвом доцента В.І.Якубовського  проводились дослідження на давньоруському городищі Губин XII-XIII ст. У ході робіт було виявлено кам’яного гранітного ідола, який було вивезено  на територію садиби в с.Самчики.  4 липня 2016 року виявлений об’єкт було оглянуто групою науковців у складі: к.і.н. Задорожнюк А.Б., к.і.н. Баженов О.Л. (К-ПНУ ім. Огієнка), к.і.н. Нечитайло П.О., старший науковий співробітник відділу енеоліту-бронзи Черновол Д.К. ( ІА НАНУ). Ідол лежить на дерев’яному настилі у парку садиби села Самчики. Його висота 154 см. Основа у формі неправильного чотирикутника з нерівними сторонами (44, 40, 54 см). Сторони чотирикутника нерівні, мають заокруглену форму, внаслідок зняття об’єму породи. Низ має форму  рівної платформи, підтесаної для вертикального встановлення ідола. На лицьовій частині  ідола вирубано  заглиблений хрест з розширеннями на кінцях. Ширина рамен хреста 6 см, висота хреста 10 см. Поверхня ідола нерівна, горбиста.

        Знахідки гранітних ідолів відомі у Пскові, Новгороді, Себежі (РФ), Долгінові, Бутьках, Жабинках (Білорусія). Датування подібних пам’яток доволі умовне в межах V-XIV ст., залежно від контексту знахідки. У Росії та Білорусії їх етнічну приналежність визначають як балтську або слов’янську. Повної аналогії Губинському ідолу на даний момент відшукати не вдалось. Цікавим є хрест нанесений на лицьовій частині ідола. Хрести на антропоморфних ідолах та менгірах є доволі частою знахідкою, на території Європи. Це явище пояснюють повторною ритуалізацією  язичницьких пам’яток. Використання християнами язичницьких пам’яток та їх ритуальна трансформація супроводжувалась нанесенням на них хрестів. Серед подібних випадків можна згадати: хрести на кавказьких «вішапах» ; хрести на менгірах Західної Європи ; хрести на антропоморфних (ймовірно, язичницьких) статуях з-під Пскову та з сс. Бутьки та Гробівці (Білорусь) . На думку київських дослідників  Н.В. Хамайко та  О.В. Комара: «Подобная процедура изгоняла из камня «беса» и позволяла
христианам не обращать больше внимания на древние истуканы, как видим, благополучно пережившие принятие христианства».

        Знахідка Губинського ідола археологічною експедицією КПНУ ім. Івана Огієнка є надзвичайно важливою для розуміння релігійних уявлень давнього населення на території України, еволюції кам’яної дохристиянської  скульптури.  Ознаки повторної ритуалізації у вигляді  хреста на лицьовій частині, ймовірно, ілюструють процес зміни вірувань, або населення на Губинському городищі. Найближчою аналогією повторно ритуалізованого ідола  є менгір з с.Сурженці (Кам’янець-Подільський район), на якому зображено 7 хрестів.

              Втім, останнє слово, висновки та інтерпретації за дослідниками.

Павло Нечитайло

 

Випуск студентів факультету корекційної та соціальної педагогіки та психології зібрав повний зал

Довгі мантії, букети квітів, усміхнені батьки та дитячий галас. Факультет корекційної та соціальної педагогіки та психології цілком можна назвати найсімейнішим факультетом. 8 липня о 13:00 в актовому залі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка яблуку не було де впасти.

З вітальним словом до випускників звернувся Віталій Співак, декан факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології, доцент кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи, Ліана Онуфрієва, завідувач кафедри загальної та практичної психології, професор, Наталія Гончарук, старший викладач кафедри загальної та практичної психології, Юрій Сербалюк, старший викладач кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи, Анатолій Михальський, доцент кафедри психолого-медико-педагогічних основ корекційної роботи, кандидат медичних наук.

Кожен з них висловив сподівання, що всі випускники працюватимуть за фахом та зуміють гармонійно поєднати роботу та сімейне життя.

Привітала випускників і Ольга Афанасьєва, яка отримала вже 3 диплом про вищу освіту, і на цьому зупинятись не збирається.

Випускникам бажали психологічного здоровя, стресостійкості, сімейного щастя та здорових амбіцій.