В.В. Мельниченко – народний депутат України VII скликання, випускник історичного факультету нашого університету (1996 р.), кам’янчанин. Про свої плани в молодіжній політиці, розвитку освіти та туризму  розповідає народний обранець.

– Володимире Володимировичу, у свій час Ви навчалися на історичному факультеті нашого університету, є його випускником. Хто з викладачів запам’ятався Вам найбільше?

– Найбільш яскраві спогади пов’язані із викладачем Олександром Трифоновичем Щуром, який тоді був доцентом, нині вже покійний. За один день його лекцій я списував аж 16 сторінок, тобто декілька тоненьких зошитів по 3 копійки. Він нам, абітурієнтам, розповідав, що це тільки «квіточки», а «ягідки» будуть після вступу. Знаєте, я спершу з жахом очікував початку навчального року на стаціонарі. І коли я став студентом першого курсу омріяного факультету, то був здивований, що мої якісь острахи не справдилися. Якщо чесно, то найбільшими загрузками для мене видались лекції лише самого ж доцента О.Щура. Він завжди акцентував увагу студентів на те, що є викладачі, які знають історію лише з тих предметів, які читають – безперечно, до їх числа він себе не відносив. А є ще універсальні лектори, які, за словами Олександра Трифоновича, «знали усі історії». Тому після складеного іспиту, я усвідомив, що ті т.зв. «ягідки» вже позаду.

– Які актуальні проблеми молоді нашого міста Ви зараз вирішуєте?

– Найближчим часом плануємо збудувати два сучасних спортивних майданчики. Для цього вже підготовлена відповідна документація. Вони будуть навіть кращі за ті, що зараз є у міському парку. Один буде споруджений на Руських фільварках, другий – у селищі Смірнова. Плануємо, що це буде футбольне поле з відповідним сучасним покриттям та цілодобовим освітленням. Можливо, ми зробимо такі майданчики, де молодь зможе пограти у футбол, баскетбол і великий теніс – все це для дозвілля студентів і школярів. Саме вони займатимуться безкоштовно, для інших жителів міста майданчики будуть відкриті за чисто символічну плату, адже будуть необхідні кошти для їхнього належного утримування.

– Завдяки Вашим зусиллям минулого року у нашому університеті був встановлений омріяний безкоштовний wi-fi. Зараз студенти збентежені, адже влітку були перебої з його роботою. З чим це пов’язано?

– Знаєте, ми насправді вже стільки воюємо за відновлення цієї університетської wi-fi-мережі. В серпні приїхали перевіряючі з Києва і знову почали знімати антени бездротового інтернету. Університету найближчим часом треба підготувати деякі офіційні документи. Чесно кажучи, я вже 3-4 рази повертався до цього питання. Служба контролю радіочастот уже знімала антени, виписувала штрафи. Тому wi-fi слід до кінця зареєструвати і узаконити спеціалістами вашого вишу. Також хочу додати, що безкоштовним wi-fi тепер можна скористатися і на водоймі навпроти піцерії «Мак Смак». Багато шкіл бажають і собі провести такий безкоштовний інтернет. Хоча мені не 20 років, я не є студентом, з комп’ютером працюю набагато менше, ніж мій син, але коли на відпочинку чи у відрядженні немає можливості під’єднатися до wi-fi, то відчувається одразу ж певний дискомфорт – відірваність від світу. Тому я вважаю, що коли у нашому місті буде максимальне wi-fi-покриття – це буде дуже зручно як для самих кам’янчан, так і для гостей міста. Отож, будемо у цьому напрямку активно працювати далі.

– Будь-ласка, окресліть подальший розвиток туристичної галузі?

– У нас є певні стратегічні плани. Над їх втіленням працює міська влада. У нашому місті є свердловини з мінеральною водою подібної до «Нафтусі», «Морщинської» і багатьох інших. Вони були топонімічно окреслені у Кам’янці-Подільському ще у радянські часи. Наше завдання – зробити з міста курортний центр обласного значення, а далі ми спробуємо все це вивести на загальнодержавний рівень. Нам, на щастя, вдалося зберегти і не розпродати приміщення лікарень та поліклінік. Також у місті непогано розвивається готельний бізнес. Якщо ми створимо такий курорт, тоді у нашому місті в кілька разів зросте кількість туристів, які, маючи бажання оздоровитися, залишаться не на один день, а на тиждень-два. В такому разі з’являться нові робочі місця і міський бюджет значно поповниться. Такі є у нас плани.

– Яку роль у Вашому житті відіграє духовність? Адже відомо, що Ви також активно долучилися до зведення каплиці Храму Різдва Христового біля рідного факультету.

– Я вважаю, що людина без віри, як корабель без вітрил. Моє покоління, виховане у радянський час, духовності приділяло менше значення. Храми були закриті, всі говорили, що Бога немає, в інституті нам викладали науковий атеїзм – всі боялися утисків тоталітарної влади. Якщо людина дійсно є віруючою, тоді вона має певні життєві принципи та стримуючі моральні бар’єри для якихось ганебних вчинків. Сама віра в Бога виховує у дітей та дорослих водночас і відношення до свого міста, до своєї родини. Ніяка влада та інші механізми стримування не будуть мати такого ефекту, коли людина живе по заповідям Божим.

З вірою у Бога легко жити, проте, є така приказка: «Не проси у Бога про легке життя, а про легку смерть». Віра дає можливість жити із чистою душею до того моменту, коли людині треба буде відійти у вічність. Віра також є хорошим стимулом для життя та внутрішнім непохитним стержнем людини, який її тримає у цьому житті.

Розмовляла Ольга Комарова