Ще рівно рік назад я могла лише мріяти про університет. А тепер готуюсь вже до другої сесії. Рік навчання минув швидко та з користю. Зокрема,для мене,це був рік всього нового,починаючи від міста і завершуючи людьми. Пишучи про перший рік навчання в університеті,одразу згадався перший клас у школі. Так як і там, ти почуваєш себе наймолодшим, бігаєш у пошуку аудиторії та з великою допитливістю сидиш на парах. Тільки, на відміну від першого класу, на першому курсі ступаєш на стежку повністю самостійного життя. Тут  ти відповідаєш за себе ,починаєш думати по-дорослому і вчитись не тільки обраному фаху,а й життю. Звісно, виникали труднощі, адже omne initium difficile est, але і веселощів було досить.

Перший семестр був особливим – перші модулі, заліки та сесія. Було важко,але цікаво. Запам’яталась перша сесія . Адже це було навчання в режимі нон-стоп. Кожен не знав чого чекати і тому було лячно. Проте, не такий страшний чорт, яким його намалювали. Просто потрібно було докласти максиму своїх зусиль і довести собі,що семестр даром не минув. Та і викладачі всі поставилися до нас з розумінням та допомагали нам в підготовці.

Здавши сесію кожен першокурсник став повноцінним студентом,усі з полегшенням зітхнули та розслаблятися не стали. Адже попереду  чекав другий семестр. У ньому передбачались нові лекції, семінари. Тому цікавості тут теж не бракувало.

Але ж студентське життя це не тільки навчання,а також весело проведений час з одногрупниками. Тому , нудьгувати не доводилось. День студента, КВН, дні народження – це те,що запало в пам’ять на все життя.

Цього навчального року я зробила перший крок до своєї омріяної професії. В університеті  я почала себе реалізувати. Добре, що є люди, які діляться своїми знаннями з нами. Головне – хотіти вчитись і все вийде.

Христина Юхней, студентка І курсу
факультету української філології та журналістики
(спеціальність «Журналістика»), кореспондент газети