У нашому місті, а також в інших населених пунктах Хмельниччини, добре відоме ім’я ветерана війни і праці Олександра Костянтиновича Носова. 14 квітня 2015 року він відзначає 90-річчя від дня народження.
Як і раніше, вважає себе щасливою людиною. Ще в травні 2005 року, напередодні свого 80-річного ювілею, він написав для газети «Подолянин» статтю з характерною назвою – «Життя – це щастя».
Народився Олександр Костянтинович 14 квітня 1925 року в селі Балман (з татарської – «чиста вода») у багатодітній сім’ї. Пізніше він відзначив: «Вважаю щастям, а можливо й даром природи те, що навчання завжди приносило мені радість. Усі навчальні заклади закінчив «на відмінно». Із 14 дітей сім’ї тільки троє, в тому числі й Олександр, здобули вищу освіту. Коли почалася війна, з родини Носових було мобілізовано на фронт 6 чоловік, із них загинуло троє.
Сам Олександр Носов був мобілізований на війну в січні 1943 року. Після відповідної підготовки став кулеметником. Брав участь у боях на Курській дузі, у великій битві за Дніпро в складі 2-го Українського фронту, був поранений. Далі навчався в кавалерійському училищі в Тамбові. Тут і застав День Перемоги. Після закінчення училища служив а Алма-Аті, був заступником начальника підрозділу з політичної роботи, а також начальником клубу військової частини.
Подальшу службу проходив у групі радянських військ в Німеччині. Працював на посадах пропагандиста кількох військових частин, а також старшого інструктора політвідділу.
З вересня 1958 р. по 1967 рік проходив службу в Прикарпатському воєнному окрузі. У 1964 році йому присвоєно звання підполковника.
У 1978 році звільнений із Збройних Сил у зв’язку з вислугою років. За багаторічну і бездоганну службу нагороджений бойовими відзнаками: медаллю «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у великій Вітчизняній війні», ювілейними медалями до 30-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні, «За воїнську доблесть».
З вересня 1958 по 1963 роки навчався у військово-політичній академії (м. Москва).
У липні 1967 року призначений на викладацьку роботу в Кам’янець-Подільське військово-інженерне училище, де працював на посадах старшого викладача, заступника завідувача кафедри. Брав активну участь у виховній роботі з курсантами, виступав з лекціями і спогадами в навчальних закладах і трудових колективах міста.
З листопада 1979 року О.К. Носов працював у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті. До роботи ставився винятково сумлінно, творчо. На заняттях був вимогливим і доброзичливим, постійно пропонував висловлювати свою позицію з того, чи іншого питання, переконливо аргументувати. Заняття цього викладача і досі пам’ятають тодішні студенти історичного, філологічного факультетів і факультету фізичного виховання. О.К. Носов приймав активну участь у громадському житті інституту, міста, області. У студентських гуртожитках він проводив бесіди на політичні і суспільно-етичні теми, вечори запитань і відповідей, виступав з лекціями і спогадами у колективах підприємств міста, брав участь у проведенні науково-теоретичних конференцій в містах області.
Перебуваючи на пенсії, ветеран залишається у формі. Він активно працює у міській раді ветеранів, часто виступає зі спогадами перед молоддю міста. Не втрачає ювіляр зв’язків із своїми земляками у Новосибірській області, відвідує рідні місця.
Невід’ємною частиною свого великого людського щастя Олександр Костянтинович вважає сім’ю. Завжди тепло згадує свою дружину Надію Федорівну (на жаль, вже покійну), підтримує і в усьому допомагає сину Юрію, дочці Ірині, внучці Світлані.
Незважаючи на різні труднощі, О.К. Носов прожив цікаве життя, зберіг мудрість, людяність, ентузіазм і напередодні 90-річчя відзначається активною життєвою позицією, бажанням і далі працювати на радість і щастя людей.
Тож вітаємо його з 90-річним ювілеєм, бажаємо довгих років життя, щастя, успіхів у всьому його і всій родині!
А.Ф. Суровий, А.П. Гаврищук,
А.А. Цвяк, друзі і колеги ювіляра