Кажуть, що талановита людина – талановита в усьому. Переконуюсь в цьому, поспілкувавшись з Іванною Ткачук – студенткою, яка зайняла першу позицію в загальноуніверситетському рейтингу успішності. Крім навчання, одночасно на двох спеціальностях, у неї ще вистачає часу на роботу, написання віршів, подорожі, дослідження печер, спортивний туризм. І це ще не повний перелік захоплень Іванни. “Студентському меридіану” вдалось дізнатись деякі секрети планування часу.

–     Ти не лише навчаєшся, а й працюєш. Це пов’язано з твоєю спеціальністю?   

–          Так. Із третього курсу працюю старшим лаборантом на кафедрі фізики. Я допомагаю викладачам під час занять, контролюю справність приладів, слідкую за технікою безпеки і порядком у лабораторії. Ще додатково займаюся репетиторством.

–          Чому вирішила здобувати другу освіту? Адже таке поєднання і його якісне виконання потребує багато сил

–          Я не концентрую свою увагу лише на чомусь одному. Фізика мені подобається, тому вирішила вивчати ще щось, що з нею пов’язано. Обрала саме таку технічну спеціальність, яка у наш час досить перспективна. Навчання у цих двох напрямках взаємопов’язане. У сукупності знання, які я отримую, допомагають краще опанувати ці дві професії.

–          Розкажи, будь ласка, про свій вклад у наукову діяльність фізико-математичного
факультету.

–          З другого курсу Криськов Цезарій Андрійович (кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри фізики – прим. авт. ) запропонував мені долучитися до розробки  державного науково-дослідного проекту зі створення ефективних напівпровідникових термоелектричних матеріалів. Тема дослідження: «Синтез, отримання і термоелектричні властивості масивних матеріалів на основі багатокомпонентних сполук Ag-Pb-Sb-Te (LAST)».

–      Звідки така любов до фізики?

–          Ще зі школи.  У фізиці вбачала можливість пізнавати світ і робити відкриття, адже сучасні можливості створюють усі сприятливі для цього умови.

–          Який у тебе підхід до навчання?

–          Особливими секретами не ділюся, тому що вони відсутні. Те, що нам говорять на лекціях,  я легко запам’ятовую. Для якісного опанування якоїсь теми завжди шукаю додаткову інформацію, яка б розширила мої знання. Якщо щось незрозуміло, консультуюся з викладачами. Активна співпраця і самоосвіта стають у пригоді.

–     А на дозвілля часу вистачає?

–     Звісно! (сміється).  Я не цікавлюсь лише чимось одним. Мені потрібний рух вперед. Намагаюся брати участь у всьому, аби проявляти і розвивати свої таланти, реалізуватися у житті. Пишу вірші на різну
тематику, але найчастіше про кохання. Мені подобається фотографувати, дивитися футбол, вишивати, читати художню літературу. Цікавлюся новинками науки і техніки. Найбільше часу серед усіх своїх захоплень приділяю спортивному туризму і спелеології (наука, яка вивчає печери). Я займаюся цим з першого курсу в Хмельницькому спелео клубі «Атлантида». Ми вивчаємо породи та мінерали, рекомендації щодо орієнтування і виживання у печерах. За свою практику я досліджувала такі печери: «Кришталева» (Тернопільська область), «Вертеба» (Тернопільська область), «Буковинка» (Чернівецька область), «Атлантида» (Хмельницька область). Ще мені подобається допомагати іншим. Відкладаючи свої справи, стараюся зробити все можливе, аби бути корисною. Завдяки цьому вдосконалюю себе і свої знання. Пропагую серед студентів активність, керуючись таким девізом: «Робити всі справи потрібно послідовно. Головне, щоб вони були улюбленими».

–     Як ти відновлюєш свої сили й енергію, адже після наполегливої праці потрібно відпочивати?

–  Щоб стабілізуватися, мені достатньо поговорити з цікавою людиною, піти на прогулянку, під час якої можна фотографувати навколишній світ. Для мене важлива підтримка близьких і друзів.

–   Які плани на майбутнє?

–          Я дуже боюся думати про це. Розумію, що потрібно буде вирішувати, чим займатися далі. З одного боку хочу вчителювати, бо мені це подобається, легко вдається знайти спільну мову з дорослими та дітьми. Планую вступати в аспірантуру. У будь-якому випадку мені важливо працювати, щоб не сидіти на місці.

Ірина Хижа