21 лютого в К-ПНУ імені Івана Огієнка був проведений концерт до Міжнародного дня рідної мови, організований викладачами кафедри української мови Інною Беркещук та Людмилою Поплавською.

Це свято – молоде, оскільки до календарів усього світу воно ввійшло тільки 1999 року. В Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на наших теренах нараховує кілька століть. Лише в жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було офіційно визнано Міжнародний день рідної мови, а з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні. На заході панувала святкова атмосфера, всі уважно вслухалися в глибокі за змістом поетичні слова, які промовисто звучали зі сцени у виконанні Наталії Шаповалової, Юлії Коробчук, Христини Тодоріки, Ірини Чайки, Оксани Фостатої, Олесі Трофимюк, Марії Герлей та Дар’ї Бановської (студенток  ІІІ курсу факультету української філології та журналістики). Гарний настрій та позитивні емоції присутнім подарував Дмитро Сергушев – студент І курсу факультету іноземної філології, читаючи гуморески Павла Глазового. Цікавими захопливими буди й танцювальні номери, які підготували дівчата Ukr1 –B16 групи (Дар’я Бановська, Лілія Писаренко, Мар’яна Гуменюк, Богдана Козярук, Анна Курманська, Тетяна Особлюк та студентки ІІ курсу Олександр Кружильний і Анастасія Корній. Лунали пісні у виконанні Ольги Перепелюк, Анни Вовк, Ксенії Вільховецької  –  І курс, Вікторії Кравчук та Анастасії Туганашевої – ІІІ курс (факультет української філології та журналістики); Аліни Циганюк – І курс (факультет іноземної філології). Ведучими були Дмитро Козак та Юля Бараболя (студенти ІV курсу української філології та журналістики). Наприкінці свята Марія Герлей та Вікторія Кравчук заспівали пісню «Одна калина», яку підхопили учасники заходу й глядачі та в унісон на високій ноті завершили святковий концерт.Сьогодні людство розмовляє майже сімома тисячами мов. А кожні два тижні одна з них зникає, тому доречними є слова Панаса Мирного: “Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Анастасія Туганашева, студентка 3 курсу

 факультет української філології та журналістики