Українська держава ревно оберігає свою духовну культуру як віддзеркалення творчої потенції етносу. Мова – це акумулятор знань і соціального досвіду нації. У мові відбито характер народу, спосіб його мислення, релігійні і міфологічні уявлення, скарби народної мудрості й віковічних спостережень над природою і буттям людини. Саме тому збереження і дослідження живого, у тому числі й говіркового, мовлення в усьому його розмаїтті є надзвичайно важливим.

Навчальну діалектологічну практику цьогоріч проходили здобувачі вищої освіти спеціальностей 035 Філологія спеціалізації 035.01 Українська мова та література і 014 Середня освіта (Українська мова і література) факультету української філології та журналістики.

Упродовж двох тижнів юні дослідники живого слова збирали й аналізували етнолінгвістичний матеріал, розширювали своє бачення етногенезу, глотогенезу та етнокультурної історії рідного краю і слов’ян загалом.

Нині, як ніколи, ми повинні не лише ревно оберігати нашу мову і звичаї, а й дбати про їх розвиток, відновлювати втрачене і запроваджувати його в життя, щоб ненароком не обірвати золоту павутинку, яка поєднує вільнолюбний поклик козака, вогневе слово Кобзаря, мрійливу душу пращура-трудівника з енергійною, завзятою, непосидющою молоддю сьогодення.

Гарант освітньої програми «Українська мова і література» – доцент Шеремета Наталія Петрівна