У цей складний для всієї України час студенти К-ПНУ підтримують бойовий дух і вірять у наші Збройні Сили України, у те , що скоро настане Мир та Спокій у нашій Славній Україні!

У рубриці «Світ поетичного слова» презентуємо поезії Тараса Маховського, студента 1 курсу спеціальності «Середня освіта (Історія та правознавство)»

* * * * *

Прийшли окупанти, почали стріляти,

Та нас не сполохаєш залізним дощем,

Зберемо волю в кулак щоб відсіч дати,

Бо крах москалям із їх кораблем.

Ви не потрібні, не здатні, підступні,

Ви – осередок безликих нікчем,

Та все ж ми вб’ємо всю підлу нечисть,

Бо крах москалям із їх кораблем.

 

Всю історію з ними в нас чвари,

На нашій землі поляжуть тепер,

Запустим у небо свої “байрактари”,

Та крах москалям із їх кораблем.

 

Ми різні, не братні, не однакові,

За воїнів наших – тривога та щем,

Давайте, стріляйте мерзоти й почвари,

Та крах москалям із їх кораблем.

 

Не залякаєш “артою” і градами,

Не загасне полум’я в серці тепер,

Давайте всі дружно, народом, скажемо:

Крах москалям із їх кораблем.

 

За правду, державу, на совість воюємо,

І серце співає народних пісень,

Героїв наших – в книжках закарбуємо,

І крах москалям із їх кораблем!

* * * * *

Проходять дні, минають ночі,

А ми – це ми, нема ніяких змін,

У всі часи, у всі епохи,

Придворні блазні грають королів.

Чи то помилок ми не розуміємо,

Чи то не знаємо що і як робить,

Чи то надіємось і мріємо,

Що зможемо інакше жить.

Так, зможемо, але яка ціна свободи?

Десятки, сотні чи мільйони молодих життів?

Людське зерно, що в бурю світову незгоди,

Лишилось пилом посеред віків.

Нас не вважають за людину,

За особистість, націю, народ,

Та й на шляху до вільної Вкраїни,

“Сусід” не пожалів нам перешкод.

Та все ж я вірю, що вже скоро,

Підемо геть від царської Москви,

Але для цього нам потрібно,

Дух українця в серці віднайти.