Діана Яцишин – випускниця факультету іноземної філології спеціальності 014 Середня освіта (мова і література (англійська)). Працює MSc Course Administrator в Academic Administration Office (відповідає за адміністративний процес магістрів, які навчаються за освітньою програмою «Mathematical and Theoretical Physics» в University of Oxford).

Будь сильним, щоб світ не роздавив тебе.
Не дай зачерствіти серцю, бо тоді помре у тобі людина.
Прокидайся на світанку і вирушай в дорогу.
Сонце вже встало – ти не будеш один.

(Богдан Сольчаник)

Що спонукало Вас обрати фах й стати студентом факультету іноземної філології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?

Я навчалася в простій сільській школі, що на Тернопільщині, але вже від 5 класу знала, що поступатиму на факультет іноземної філології. Майбутню професію обрала завдяки своїй улюбленій вчительці англійської мови Марії Демчишин, адже вона зробила  те найбільше, що може зробити вчителька для своєї учениці – запалила іскру в дитячих очах і допомогла повірити в себе. Бути студенткою Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка – шлях до успіху. Я завжди буду вдячна батькам за свободу вибору і  за те, що вони відпустили свою єдину дочку в дорослий світ, бо Кам’янець-Подільський був досить далеко від дому на той момент.

Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Чим запам’яталися роки навчання? Кого із викладачів згадуєте? Згадуючи студентські роки, за чим жалкуєте? Спілкуєтеся зі своїми одногрупниками? Вони працюють за фахом?

Студентські роки стали прекрасним стартом для великого майбутнього, бо це не тільки складання іспитів і заліків, але й той час, коли бажання рухатися вперед змушує досягати більших і більших успіхів.

Перші два роки я відмінно вчилася, хвилювалася за оцінки та не пропускала жодного заняття. Я стала: сертифікованою фасилітаторкою в межах програми «Active Citizens» від British Council; учасницею міжнародних молодіжних обмінів у Польщі, Сербії, Румунії, Туреччині, Болгарії, Словаччині, Грузії; волонтеркою міжнародної програми AIESEC у Чехії; учасницею освітнього саміту в Брюсселі; членкинею Молодіжної ради міста; експерткою з акредитації освітніх програм; учасницею спортивних змагань та наукових конференцій.

І це далеко не весь список моєї активності під час студентських років. Згадуючи їх, мені жалкувати не має за чим, та й взагалі я така людина, яка все сприймає як корисний досвід навіть якщо щось було й не так у минулому. З одногрупниками спілкуюся рідко, в кожного своє життя, а багатьох розкидала по світу війна…

Щодо викладачів, то буду відвертою, я не пам’ятаю як називалися деякі предмети, але я дуже добре пам’ятаю ім’я кожного викладача. І є ті, яких я не згадую  –   я їх просто ніколи не забуваю, бо це ще й хороші люди: Алла Хоптяр, Олеся Барбанюк, Інна Діяконович, Марія Матковська, Оксана Кужель, Тетяна Зданюк, Олена Дідич, Тетяна Мітроусова, Ірина Голубішко, Геннадій Бесарабчук. І слова особливої вдячності висловлюю Тетяні Сторчовій, професіоналу, людині, яка була моїм мотиватором для самореалізації на міжнародній арені й стала справжнім прикладом «залізної леді». 

Які навики Ви здобули під час навчання в університеті? Зважаючи на Ваш практичний досвід, як Ви вважаєте, які предмети потребували більш детального вивчення?

Під час навчання я здобула найважливіші навики, бо саме університет загартував до дорослого життя, навчив мене сміливо йти вперед, не боятися (повірте, було страшно й не раз), відкрито висловолювати свою думку, бути сильною духом і залишатися собою. А ще бути fast learner і flexible.

Щодо предметів, то пам’ятаю латину, лінгокраїнознавство, фонетику, граматику, практику усного та писемного мовлення, історію англійської мови, було дуже багато зарубіжної, а потім я активно почала працювати на резюме  (бо я завжди собі говорила «Диплом отримають майже всі, а що мене буде відрізняти з-поміж інших випускників?») і позауніверситетська діяльність мене затягнула. Моє навчання в університеті поділилося на «до» та  «після».

Знаєте, на старших курсах я не була тією студенткою, яка все виконувала, але я завжди знала, де мені знайти інформацію за потреби і це дуже пригодилося.

Зважаючи на мій практичний досвід, то я би сказала, що потрібно розвивати не лише hard skills, але й soft skills, бо професійна мобільність – це те, що допомагає досягати нових вершин і реалізувати себе в сучасному світі.

Де Ви зараз працюєте? Що входить в коло Ваших обов’язків? Вам подобається робота? Чим запам’яталися перші дні роботи?

Так склалося, що відразу після отримання диплому свій кар’єрний шлях я розпочала в столиці, в Національному авіаційному університеті, через півроку в Державному закладі вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України, а вже через рік працювала в British University in Dubai, і два місяці тому я стала частинкою одного з найпрестижніших університетів світу – University of Oxford.

Я працюю як MSc Course Administrator в Academic Administration Office, тобто повністю відповідаю за адміністративний процес магістрів, які навчаються за освітньою програмою «Mathematical and Theoretical Physics». Сказати, що робота подобається – це не сказати нічого, я не можу навіть мріяти про краще. Перший тиждень був дуже насичений, багато тренінгів, зустрічей, потрібно було опанувати надзвичайно велику кількість теоретичного матеріалу та звикнути до Оксфордської термінології. Приємним моментом було те, що на третій тиждень моєї робити я отримала запрошення від керівництва на інавгурацію нового ректора. І 10 січня мала змогу поспілкуватися з ректором і подякувати, що підтримують Україну. Це подія, яка відбувається раз у сім років і це була надзвичайна честь для мене. Працювати в університеті – це не біг на коротку відстань, це марафон…

Що Вам допомагає розвиватися? У чому черпаєте сили, натхнення? Чи маєте час на відпочинок?  

У мене є час на все, це лише питання пріоритетів. Коли в мене день повністю розписаний, то ось тоді я сповнена сил, мені потрібно завжди бути в русі. Я дуже швидко вигораю якщо знаходжуся в неправильному місці та не серед своїх людей (це вже перевірено часом), тому якщо мені щось не подобається, то я відразу змінюю, щоби бути, в першу чергу, в гармонії із собою. Натхнення –  люди, які мають такі самі цінності, які прагнуть змінювати та змінюватися і долати усі виклики гордо.

У чому секрет Вашого успіху? Які плани на майбутнє?

Моя сім’я, професійні настивники: Марія Демчишин, Тетяна Сторчова, Наталія Муранова, Hugh Martin – це люди завдяки яким я можу зараз розповідати про успіх. (Якщо ви читаєте ці слова, то знайте, що я низько вклоняюся перед вами).

Секрет успіху – я просто ніколи не зупиняююся. Так, шлях до успіху ніколи не буває легким, але саме тернистий шлях розкриває мій потенціал. Потрапляючи в нові умови, не знаючи правил гри, у мене є лише один вихід – ризикувати і йти вперед. А ще я завжди вірю в себе (навіть якщо в мені сумніваються інші) і дуже швидко приймаю рішення (у мене все відбувається експромтом), не запитуйте про план, бо його в мене просто немає – я відразу бачу кінцевий результат. Якщо в мене є ціль, то я не приймаю жодних відмов. Або виграю зараз, або пізніше, але точно виграю. Правда, кожен успіх має свою ціну…

І я би хотіла також додати, що успіх – це не лише про хорошу кар’єру, відмінні оцінки та високі зв’язки. Успіх – це коли ти своїми вчинками можеш надихати інших, коли ти закінчуєш кожен день із вдячністю, а прокидаєшся сповнений ідеями, які змінюють світ на краще.

Плани… А плани дуже прості: закінчити магістратуру, продовжувати працювати над проєктом «Доставка щастя» та бути корисною для суспільства. Ну і звичайно одного дня приїхати до Кам’янець-Подільського знову.

Дайте поради студентам університету та абітурієнтам: як правильно планувати свій час, ставити мету, визначати пріоритети?

Шановні студенти та абітурієнти, вам ніхто не дасть кращих порад щодо часу, мети та пріоритетів ніж ви самі. Робіть те, що вам приносить задоволення, масштабно мисліть, безстрашно йдіть вперед, будьте відвертими та відповідальними, обирайте самостійно куди йти, робіть свій вибір, живіть мудро та будьте спраглими до нових знань і досвіду. Дійте й у вас все вийде. Не забувайте, що «Labor est omnia vicit improbus».

Які Ваші побажання alma–mater?

Бажаю університету бути фортецею мудрості про яку мріють абітурієнти, місцем щирої дружби, куди хочуть повернутися випускники та сучасним науково-освітнім центром, де навчаються та працюють щасливі люди, реалізовуються ідеї. І нехай це все буде під мирним небом вільної України!