21 лютого – свято, яке нагадує про культурне розмаїття та багатомовність світу та про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні.

21 лютого 1959 року в м. Бангладеш (Східний Пакистан) від куль гинуть прості люди, студенти, які намагалися захистити свою мову. Трагічний початок свята. Не менш трагічним є й розвиток нашої української мови. Скільки українців загинуло через збереження рідного слова, використання рідної мови в повсякденному житті. Спалення книг українською мовою. Заборона книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів із церковних книг. Заборона викладати українською мовою в закладах освіти. Закриття українських шкіл. Переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. Обов’язкове цензурування всіх українських книжок.

Валуївський циркуляр. Емський указ. Розстріляне відродження. Вилучення уроків української мови та літератури з програми, української книги з фондів загальних і шкільних бібліотек та спалювання їх у котельнях на окупованих територіях.
Українська мова й досі продовжує невпинно боротися!

Сьогодні мовний фронт є одиним із ключових в Україні. І бійцем на цьому фронті є кожен свідомий українець.

Українська мова – це основа нашої національної ідентичності, наш щит, наша зброя, наш оберіг, запорука нашого єднання! Українська мова — це історія, сучасність і майбуття!