Продовжуємо ділитися творчістю талановитих студентів, які відчувають мелодію мови.
Максим Баженов – студент 1 курсу історичного факультету
***
Включився таймер невгамовний
Секунди відліку пішли
Немає часу міркувати
Та сенсу стоп казать житті
Біжи чимдуж на зустріч правді
Від лиха ти тікай лещат
Не дай себе їм упіймати
Й душі твоєї взяти шмат
Живеш — живи, борися ти за право
На власну правду, волю і добро
Ціни як свої ти чужі здобутки
Із ними поступай ти мудро
А час все йде і йде…. його не зупиняй
Із ним ти ногу в ногу йди і не барися
Твоє життя — цікавий діамант
Його ціни нема, візьми і роздивися.
Анонімно
***
Коли душа хотіла говорити
Багато слів таїлося в тобі
Та чи не будеш потім ти жаліти
Що так і не промовив «зайвих» слів
***
Місяць світив у кімнату
В голові пролітали думки
Скільки його ще чекати?
Де ж те щастя знайти?
Стій, а щастя ж шукати не треба,
Не знайдеш й за декілька літ.
Щастя завжди біля тебе!
Щастя завжди є в тобі!
Його просто потрібно відчути
Всім серцем й душею всією,
Ти посміхнись всьому світу
Крізь відчай і біль
І пам’ятай ти навіки , що
ЩАСТЯ – завжди в тобі!!!
Софія Швець – студентка 4 курсу факультету іноземної філології
***
Дитинство пахне туманом та росою.
Свіжоспеченим білим хлібом та березовим соком.
Ото воно завше так було: прокидаєшся зранку і першим ділом будиш сестру, босими ногами біжите до старої кухні, де стоїть парне молоко і буханка свіжого білого хліба.
Мед тонким слоєм покриває скибочку, і ви із задоволенням снідаєте таким простим, але ситним сніданком.
Ближче до обіду збираються діти, і ви всі дружно біжите на річку, просидівши там до самого вечора, а потім ще сидите годину на березі, адже дідусь попросив попасти качат та гусей.
Зима в дитинстві завжди була морозна.
Село взимку було схоже на казку.
Вуйко катає вас на санчатах, перевертаючи у величезні сніжні пагорби.
У хаті шумно та весело.
Уся родина сидить за столом, передаючи один одному тарілки з їжею.
Дядьки та батько за хатою рубають дрова, звідкіля лунає їх веселий і заразний сміх.
Покійний дядько тихенько підливає домашнього вина, поки мама не бачить і підначує випити.
Родина велика та дружня.
Я сумую за дитинством.