24 лютого більше не просто дата в календарі. Той ранок, який кожен із нас пам’ятає до деталей: перші новини, перші дзвінки рідним, перші сирени, перше усвідомлення того, що життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Сьогодні чотири роки від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну…

За цей період ми навчилися працювати під звуки повітряних тривог, спускатися в укриття за лічені хвилини, цінувати коротке «усе гаразд» чи «я вдома» від близьких.

Університет Огієнка живе в цій реальності разом з усією країною. Наші здобувачі, працівники й випускники зі зброєю в руках боронять свободу та незалежність України, волонтерять, допомагають, навчають попри тривоги й блекаути. Щоранку в наших авдиторіях лунають не лише лекції, а й звук метронома, який сповіщає про хвилину мовчання.

Схиляємо голови в скорботі й дякуємо тим, завдяки кому маємо можливість жити під українським небом.

Ми не звикли до війни, але ми навчилися бути сильними. І переконані: Перемога буде за нами!

Слава Україні!