Ірина Пігович – випускниця фізико-математичного факультету 2010 року за спеціальністю «Інформатика», випускниця історичного факультету 2024 року за спеціальністю «Середня освіта (Історія)».

Життєве кредо – щодня ставати кращою версією себе.

 Що спонукало Вас обрати фах і стати студенткою Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?

Моя історія навчання в університеті особлива, адже я двічі була його студенткою. Вибір майбутнього шляху був непростим, оскільки цікавилася усім, вчилася на відмінно й кожну навчальну дисципліну вважала важливою для свого розвитку. Однак в 11 класі вчитель інформатики запропонувала мені написати сайт для школи, і я радо погодилася. Цей досвід став відправною точкою для мого рішення, і саме тоді відчула, що цифрові технології можуть стати інструментом для реалізації моїх ідей і комунікації. Тому після завершення школи обрала фізико-математичний факультет, де здобула освіту за спеціальністю «Інформатика».

Згодом життя привело мене на історичний факультет: спочатку на посаду провідного фахівця комп’ютерного класу, а пізніше – завідувача навчальної лабораторії «Дидактика історії» при кафедрі всесвітньої історії. Працюючи тут багато років, я дедалі більше захоплювалася історією, методикою її викладання й людьми, які присвятили себе цій справі. Саме тому вирішила здобути ще одну освіту за спеціальністю «Середня освіта (Історія)». Це був свідомий вибір, який відкрив для мене нові професійні можливості та дозволив поєднати дві сфери, що сьогодні є основою моєї професійної діяльності – історію та цифрові технології. У своїй викладацькій роботі прагну, щоб кожне заняття було не лише змістовним, а й цікавим для студентів, тому поєдную традиційні методи навчання із сучасними цифровими інструментами й інноваційними підходами.

Розкажіть про свої студентські роки.

Студентські роки згадую з великою теплотою. Це був час нових знайомств, цікавих занять, наукових пошуків й особистісного зростання. Перший день на фізико-математичному факультеті запам’ятався мені зустріччю з деканом Віктором Самуїловичем Щирбою. Він привітав першокурсників посмішкою і сказав, що на час навчання стане для нас другим батьком. Ці слова не були просто красивою фразою. Він щиро переймався студентами, завжди знаходив потрібні слова підтримки чи поради й умів так пояснити, щоб кожен зробив правильні висновки. Приємні спогади залишилися про всіх викладачів факультету, яким щиро вдячна за роки навчання. Здобуті знання на парах Андруховського Андрія Борисовича стали міцним фундаментом, а методика викладання та графічний дизайн Смалько Олени Аркадіївни були одними з найулюбленіших моїх дисциплін. Під її науковим керівництвом виконала бакалаврську роботу, результатом якої стала інтерактивна навчальна система з опанування графічного редактора, доповнена розробленими уроками. Світ математичного моделювання відкрив Федорчук Володимир Анатолійович, кожне заняття давало конкретні навички застосування моделей для аналізу й прогнозування реальних процесів. Це було надзвичайно цікаво! Нещодавно, переглядаючи університетські студентські збірники, я знайшла свої публікації з математичного моделювання і радісно показувала їх колегам. Це була приємна сторінка мого життя!

На історичному факультеті мені пощастило навчатися у викладачів, які стали для мене справжніми наставниками. Вони не лише ділилися знаннями, а й надихали займатися науковою роботою, розвиватися та любити свою професію. Завжди буду вдячною Степанкову Валерію Степановичу за його підтримку та віру в мене. Він упродовж 10 років проводив зі мною бесіди щодо продовження навчання на історичному факультеті і після кожної спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатської дисертації пропонував свою допомогу з вибором майбутньої теми для мене. Я дуже любила слухати його історичну оцінку різних подій у світі, у нього на все була власна думка. Щирий, надзвичайно людяний і скромний, його любили усі студенти, йдучи на пару як на велику подію. Адже лектор викладався на 100%, інакше не вмів. Під його науковим керівництвом написала магістерську роботу, яку він дуже уважно вичитував, даючи настанови і рекомендації. А потім прийшов підтримати на захисті, що надало додаткової впевненості і спокою. Він навчив мене писати наукові публікації, пояснював особливості академічного письма, підтримував і спрямовував на кожному етапі. Це було надзвичайно важливо, адже до цього я працювала переважно з науковими працями з прикладної математики, які мають зовсім іншу специфіку.

Ще одним особливим спогадом стали урочистості з нагоди вручення дипломів. Так склалося, що диплом магістра мені вручали одразу два декани. На момент мого вступу факультет очолював Анатолій Леонідович Глушковецький, а завершувала навчання я вже під керівництвом Олександра Борисовича Комарніцького. Особливо зворушливим був момент, коли Анатолій Леонідович підготував для кожного випускника музичний подарунок – пісню, що зробила цей день по-справжньому незабутнім. Приємно, що навіть після завершення навчання вони не перестали цікавитися моїми успіхами. Під час складання єдиного вступного іспиту обоє щиро підтримували мене, хвилювалися за результати і можливості подальшого навчання. За таку людяність, турботу та віру я щиро вдячна!

Академічні групи, у яких навчалася на фізико-математичному та історичному факультетах, були дуже дружніми. Ми разом готувалися до занять, щиро вболівали один за одного й завжди були готові допомогти. Іноді, виходячи з авдиторії після заняття, мимоволі згадую свої студентські роки й ловлю себе на думці, що все ще ніби шукаю серед студентів знайомі обличчя своїх одногрупників. Звичайно, у кожного сьогодні своє життя, хтось мешкає в інших містах чи навіть країнах, проте мені приємно, що з багатьма ми й досі підтримуємо зв’язок, а з деким працюємо разом в університеті.

Які навички Ви здобули під час навчання?

Під час навчання в Університеті Огієнка я здобула навички, які стали фундаментом моєї професійної діяльності. Серед них і вміння критично мислити, й аналізувати різні джерела, робити власні висновки, а також низка цифрових, педагогічних і комунікативних навичок. Однак найціннішим результатом навчання для мене стали не лише професійні знання, а й звичка постійно вчитися та прагнути нового. Любов до навчання супроводжує мене все життя. Напевно, скільки себе пам’ятаю, стільки часу проводжу з книжками. Саме ця жага до знань допомагає постійно розвиватися й відкривати нові горизонти. Наразі вдосконалюю знання англійської мови, адже це відкриває мені нові шляхи для наукової роботи, міжнародних проєктів і живого спілкування з колегами з різних країн.

Де Ви зараз працюєте?

Працюю асистентом кафедри всесвітньої історії Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Також завідую навчальною лабораторією «Дидактика історії» на історичному факультеті.

Історичний факультет займає особливе місце в моєму житті. Для мене це не просто місце роботи, а насамперед люди, які стали моїми наставниками, колегами й друзями. Пам’ятаю як вперше прийшла на факультет, йшла коридорами з високими стелями і шукала деканат. Це був 2009 рік… Першою людиною, з якою я познайомилася на історичному факультеті, був декан Сергій Анатолійович Копилов. Згодом познайомилася із заступником декана Володимиром Анатолійовичем Дубінським. Обидва стали для мене не лише керівниками, а й справжніми наставниками. Саме завдяки їхній довірі, мудрим порадам і щирому ставленню я наважилася здобути історичну освіту, розпочати наукову діяльність і сьогодні маю честь працювати поруч із ними. За це я безмежно їм вдячна!

Не менш цінною для мене є підтримка колег, а особливо рідної кафедри всесвітньої історії. Я щиро вдячна кожному з них за готовність допомогти, поділитися досвідом та підтримати у важливі моменти. Наш завідувач кафедри Ігор Анатолійович Опря завжди підтримує мої ідеї щодо проведення нестандартних занять, заохочує до творчого пошуку та впровадження сучасних методів навчання. Добре пам’ятаю, як, коли мене вперше призначили куратором академічної групи першокурсників, Олександр Анатолійович Юга допоміг швидко опанувати всі особливості цієї відповідальної роботи. А в день мого першого заняття зі студентами Іван Іванович Боровець прийшов до навчальної авдиторії, щоб підтримати мене.

Що допомагає Вам у роботі?

Найбільше надихають студенти. Приємно бачити їхню зацікавленість, професійне зростання та бажання відкривати для себе нові підходи до навчання. Саме завдяки їхньому блиску в очах, з’являються цікаві ідеї, які із задоволенням підтримують наші здобувачі освіти. Наприклад, під час лабораторних робіт із вибіркової дисципліни «Дистанційна освіта в системі підготовки вчителя історії» одна з тем була присвячена створенню навчальних історичних коміксів. Практика створення такого типу дидактичних матеріалів настільки зацікавила майбутніх вчителів, що ми вийшли за межі навчальної авдиторії і провели на історичному факультеті виставку цих робіт. Або ж під час проведення заняття з навчальної дисципліни «Нова і новітня історія країн Європи та Америки» вирішили оживити історію і провели інтерв’ю з видатними постатями XVIII століття. Слухачами наших радіохвиль «Відень говорить» і «Прусська хвиля» стали студенти ІІ курсу. Студенти не просто відтворили їх образи, але й блискуче передали характер, політичні погляди та історичний контекст діяльності кожного монарха. Щиро радію, що для багатьох студентів вивчення курсу не завершується на останній парі. Наведу ще один приклад із вибіркової дисципліни «Історія зарубіжної культури». Мені дуже хотілося передати студентам атмосферу культурних епох, зацікавити їх, звернути увагу на деталі й показати, що історія мистецтва може бути живою та сучасною. Тому я використовувала різні методи й підходи, серед яких й імерсивні технології. Особливо приємно було, коли нещодавно студенти прийшли й показували фото й відео з відомої на весь світ імерсивної виставки Ван Гога, яка відбувається зараз у Києві. Це стало підтвердженням того, що мені вдалося пробудити інтерес і надихнути їх на власні культурні відкриття, а для викладача – це найбільша нагорода.

Натхнення також знаходжу в науковій роботі, спілкуванні з колегами, участі в конференціях і постійному навчанні. Також важливе місце в моєму житті займають сім’я та подорожі. Вони допомагають відновити сили, подивитися на світ інакше й повернутися до роботи з новими ідеями.

У чому секрет Вашого успіху? Які плани на майбутнє?

Вважаю, що секрет успіху полягає в постійному розвитку, працьовитості та любові до своєї справи. Світ дуже швидко змінюється, тому важливо не боятися навчатися новому й виходити із зони комфорту. Майбутнє бачу як простір для нових звершень, де зможу реалізувати себе.

Які поради дасте студентам та абітурієнтам?

Не бійтеся ставити перед собою амбітні цілі, використовуйте студентські роки максимально й не відкладайте можливості «на потім». І ще одна порада – не бійтеся помилятися. Кожен досвід робить нас сильнішими.

Які Ваші побажання alma mater?

Бажаю Кам’янець-Подільському національному університету імені Івана Огієнка подальшого розвитку, талановитих студентів, нових наукових здобутків і міжнародних проєктів. Нехай Університет Огієнка і надалі залишається місцем, де народжуються ідеї, формується професіоналізм, зберігаються найкращі академічні традиції та відкриваються нові можливості для кожного, хто переступає його поріг.

Пресцентр