Останні дні навчання

Останні дні навчання

Останній дзвоник, випускний вечір – і прощавай школа. А далі? А далі кожна молода людина мріє вступити до вишу і бути студентом. Моя мрія здійснилась – я студентка історичного факультету. В майбутньому – вчитель історії. Я викладатиму предмет, який я полюбила ще в школі.

Але дуже швидко збігає час. Ніби тільки нещодавно відбулась посвята в студенти, а нині вже – випускниця магістратури. Позаду залишились шість років навчання, іспити, заліки, перші розчарування, здобутки, визнання…, тепер це лише спогади.

Пригадую, як вперше опинилась на історичному факультеті. Я пройшла по Старому місту, біля давніх церков та костелів, історичних будинків, і зайшла в будівлю ХІХ ст. У мене аж дух перехопило. Мені здавалось, що тут навіть стіни розповідають історію. На одній із перших лекцій нам розповідали історію факультету та про його відомих випускників. Пам’ятаю, що з цікавістю слухала і мріяла, що колись сама стану видатним науковцем чи серйозним політиком.

Взагалі, історичний факультет – це особливий факультет, який має свої неповторні традиції, цікаве та різноманітне студентське життя. Однією із таких традицій є щорічне святкування Дня студента. В цей день студенти дружньо «зривають» пари – і в цій справі намагаються ще й заручитися підтримкою викладачів. А хто хоча би раз спостерігав те театральне дійство, яке влаштовують «істфаківці» перед факультетом, то, напевне, ніколи його не забуде. Навіть самі серйозні викладачі не можуть втримати посмішки, дивлячись на цю студентську виставу.

Незабутніми також залишаться наші дружні зібрання, святкування, або звичайні прогулянки Старим містом. І навіть під час дозвілля на факультеті відчувався якийсь особливий дух історизму та солідарності студентів істфаку: все переповнялося приємними та позитивними емоціями. А ще я часто буду згадувати наш читальний зал, який є немов би «центром життя» факультету. Тут постійно багато людей: хтось вчиться, хтось обговорює останні новини університету, а хтось просто прогулює заняття.

Все ж якою цікавою виявилась музейна практика. Відвідуючи об’єкти музею-заповідника, «торкнулися» історії нашого рідного краю, яку до того вивчали на парах.

Особливо хочеться згадати викладачів історичного. Серйозні та поважні, але завжди готові допомогти, підтримати чи дати доцільну пораду. Мені завжди буде не вистачати їх влучних висловів, дотепних жартів та цікавих розповідей. Зараз із ностальгією пригадую лекції та семінарські заняття, на яких не завжди із захопленням викладачі слухали нас, студентів. Кожна сесія нам здавалась «кінцем світу», а складення всіх іспитів та заліків прирівнювалась до відновлення життя. А зараз з’являються сльози на очах, коли думаю що це вже закінчилось.

Під час навчання на факультеті я познайомилась з багатьма цікавими та неординарними особистостями. Взагалі, в мене склалось таке враження, що історичний факультет наче притягує до себе талановитих людей. Тут, серед середовища істориків, можна зустріти поетів, художників, фотографів та представників інших творчих професій.

Період навчання в університеті – це один з найбільш цікавих періодів життя. Я, по-доброму, заздрю тим, хто ще бігатиме коридорами рідного факультету, готуватиметься до іспитів, мудруватиме як скласти залік, не готуючись…  І завдячую тим, хто нам давав знання, вчив мудрості і розважливості.

 

Іванна Слободян, магістрантка

історичного факультету

Фото: Ольга Комарова