Сьогодні про Леся Курбаса в Україні знає майже кожен. Його творчий шлях вивчають у школах та університетах. Ім’я видатного режисера й драматурга відоме й за межами нашої держави, адже його справедливо вважають фундатором нового українського театру. Україна пишається відомим драматургом, актором, режисером, публіцистом та перекладачем.
Нині згадуємо Леся Курбаса невипадково. Саме 31 березня вважають днем створення його студії-театру “Березіль”, що стала флагманом модернізму в українському театральному мистецтві.
Лесь Курбас (справжнє ім’я Олександр-Зенон Степанович Курбас) народився 1887 року на Львівщині. Навчався у Львівському університеті, а потім у Відні. Закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії. Після повернення до України почав працювати в театрах. 1915 року в Тернополі Лесь Курбас заснував перший стаціонарний український професійний театр “Тернопільські театральні вечори”. Через два роки на запрошення видатного актора та режисера Миколи Садовського Лесь Курбас переїхав до Києва, де 1922 року створив мистецьке об’єднання “Березіль”.
Назва театру символічна, бо давньоукраїнською мовою означає березень, а слово “березіль” узято з язичницького слов’янського календаря. Курбас вбачав у цьому слові символічний зміст – початок весни, початок нового мистецтва.
«Березіль» став платформою пошуків нових форм утілення сучасної та класичної драматургії. Чотири роки театр працював у Києві, а 1926 року переїхав до тодішньої столиці України – Харкова.
Лесь Курбас вважав, що театр повинен не відтворювати, а формувати життєві принципи людей у суспільстві. На думку митця, театр має не просто відбивати повсякденне життя, а давати людям теми для роздумів та самоаналізу. Саме тому Курбас запропонував українцям новий театр, який назвав філософським. “Березіль” сміливо й водночас доступно ставив елітарні твори. До репертуару «Березоля» входили вистави корифеїв українського театру та світових класиків. У своїх постановках театр торкатися сміливих і непопулярних тоді тем. Так, 1930 року “Березіль” поставив п’єсу Миколи Куліша “97”, у якій ідеться про трагедію українського села. Головна тема твору – голод.
1933 року Курбас поставив виставу “Маклену Ґрасу”. Прем’єру цієї вистави відвідали чекісти й узяли “Березіль” «на замітку». Того ж року Курбас був відсторонений від керівництва «Березолем». 1934 року Курбасу присудили п’ять років ув’язнення. Його було заслано на відбудову Біломорсько-Балтійського каналу. 3 листопада 1937 року в Соловецькому таборі особливого призначення в урочищі Сандармох Леся Курбаса розстріляли. Реабілітували режисера 1957 року.
За коротке й непросте життя Курбас зумів європеїзувати український театр, який упродовж тривалого періоду вважався здебільшого побутовим. Завдяки Курбасу сценічне мистецтво стало по-справжньому естетичним та філософським. Він створив експериментальний театр українського модернізму. І зараз «Березіль» для нас є своєрідним символом високої культури, сміливих мистецьких експериментів, а також боротьби за справжній український театр.
Анжела Хан, директор студентського клубу