Для поціновувачів художньої літератури завжди цікаво знайомитися з невідомими іменами, новими книгами, про які пишуть-говорять у кожному куточку планети. Читання романів і повістей, що не отримали високих літературних нагород і не ввійшли до найвідоміших списків бестселерів та рекомендацій, завжди сприймається як щось «інтимне». Особливо тоді, коли до рук потрапляє гарний твір.
У цьому дописі йдеться про маловідому книгу аляскінської письменниці та журналістки Бонні-Сью Хічкок «The Smell of Other People’s Houses» (у російському перекладі «Запахи чужих домов»). Події роману відбуваються на Алясці в 70-х роках. Для читача це не тільки добра історія про сімейні цінності, дитинство, юність та свободу, але й гарна можливість підняти побут жителів Аляски.
Бонні-Сью Хічкок народилася та виросла в суворому північному штаті, з його величавою природою, полярним сяйвом, сніжними зимами й древніми традиціями. Саме спогади дитинства та юності, а також історії її рідних і близьких лягли в основу «Запахів…». Авторка розповідає, що досить довго не була за межами Аляски, тому навіть уявлення не мала про те, що десь зими бувають не тільки холодними й темними, а літо – то не обов’язково безкінечний полярний день.
На початку роману авторка зазначає, що в дитинстві ми знаємо дуже мало речей, що «виходять» за межі нашого досвіду. Мабуть, те ж саме можемо сказати й про доросле життя, тому для того, щоб правдиво розповісти про свій край та передати читачеві його правильне сприйняття, Хічкок довелося писати роман аж у Новій Зеландії. Отже, вона консолідувала свій досвід дорослішання на Алясці, поглянула на нього збоку й змогла передати читачам гарний і щирий опис життя мешканців штату.
«Запахи…» – це історія про чотирьох підлітків. Кожен новий розділ книги ведеться від імені одного з цих персонажів. Рут розповідає про життя з суворою бабусею, до котрої вони з сестрою переїхали після загибелі батька. Еліс мріє про балет, але після розлучення батьків кожне літо проводить з батьком на катері, ловлячи рибу. Через це він не може потрапити на відбір до балетного коледжу, що відбувається в серпні. Дора живе в сусідів і намагається не згадувати про свого батька, котрий зловживає алкоголем, а зараз відбуває покарання в тюрмі. А Хенк разом із братами тікає з дому без усякої мети, щоб лише подалі від безвідповідальної матері та жорстокого вітчима. Тож це книга про підлітків, чиє життя непросте, і воно вимагає від них прийняття доленосних рішень та готує для них багато випробувань. Ці чотири історії невдовзі тісно переплітаються між собою, для читача це є несподіваним відкриттям.
Засніжена Аляска, життя на риболовецькій тоні (це ділянки водоймищ, які належать аляскінським автохтонам), подекуди незвичайний побут звичайних мешканців, невідомі для нас традиції – це те, що дарує своїм читачам Хічкок. Окрім того, у творі авторка демонструє чудові приклади підтримки, розуміння, взаємного прощення, утверджує думку, що чужих дітей не буває… У складних ситуаціях родичі, друзі та сусіди завжди допомагають один одному. Після смерті батьків, природних катастроф, у часи голоду й холоду ніхто на Алясці не залишається сам на сам із бідою. Може саме такий досвід письменниці допоміг відтворити в книзі надзвичайно доброзичливу й щиру атмосферу й відчуття того, що попереду нас обов’язково чекає щось приємне, добре, зворушливе за будь-яких обставин.
«Запахи…» – це поетичний роман про дорослішання, вплив сім’ї на становлення особистості, самоідентифікацію, людяність, щирість і підтримку. Після завершення цього невеликого твору читач відчуває легкий смуток від розлуки з героями, але й водночас радість від того, що в кожного з них починається нова захоплива історія.
Насамкінець варто зауважити, що це саме та книга, яка вам потрібна для захопливого читання під пледом, коли чашка з гарячим чаєм наповнює кімнату приємним ароматом, а пейзаж за вікном не надихає на прогулянки… Ну, ви знаєте цей осінній перелік?.. Тож читайте книгу Бонні-Сью Хічкок із задоволенням!
Анжела Хан, бібліотекар бібліотеки університету