У цей складний для всієї України час студенти К-ПНУ підтримують бойовий дух і вірять у наші Збройні Сили України, у те , що скоро настане Мир та Спокій у нашій Славній Україні!
У рубриці «Світ поетичного слова» презентуємо поезії Тараса Маховського, студента 1 курсу спеціальності «Середня освіта (Історія та правознавство)»
* * * * *
Прийшли окупанти, почали стріляти,
Та нас не сполохаєш залізним дощем,
Зберемо волю в кулак щоб відсіч дати,
Бо крах москалям із їх кораблем.
Ви не потрібні, не здатні, підступні,
Ви – осередок безликих нікчем,
Та все ж ми вб’ємо всю підлу нечисть,
Бо крах москалям із їх кораблем.
Всю історію з ними в нас чвари,
На нашій землі поляжуть тепер,
Запустим у небо свої “байрактари”,
Та крах москалям із їх кораблем.
Ми різні, не братні, не однакові,
За воїнів наших – тривога та щем,
Давайте, стріляйте мерзоти й почвари,
Та крах москалям із їх кораблем.
Не залякаєш “артою” і градами,
Не загасне полум’я в серці тепер,
Давайте всі дружно, народом, скажемо:
Крах москалям із їх кораблем.
За правду, державу, на совість воюємо,
І серце співає народних пісень,
Героїв наших – в книжках закарбуємо,
І крах москалям із їх кораблем!
* * * * *
Проходять дні, минають ночі,
А ми – це ми, нема ніяких змін,
У всі часи, у всі епохи,
Придворні блазні грають королів.
Чи то помилок ми не розуміємо,
Чи то не знаємо що і як робить,
Чи то надіємось і мріємо,
Що зможемо інакше жить.
Так, зможемо, але яка ціна свободи?
Десятки, сотні чи мільйони молодих життів?
Людське зерно, що в бурю світову незгоди,
Лишилось пилом посеред віків.
Нас не вважають за людину,
За особистість, націю, народ,
Та й на шляху до вільної Вкраїни,
“Сусід” не пожалів нам перешкод.
Та все ж я вірю, що вже скоро,
Підемо геть від царської Москви,
Але для цього нам потрібно,
Дух українця в серці віднайти.