23 вересня 2016 р. на базі СЗОШ №5 відбувся науково-методичний семінар із проблем вивчення біографії письменника у загальноосвітній школі. Участь у роботі семінару взяли: Володимир Панченко, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», Олег Рарицький, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри історії української літератури та компаративістики КПНУ імені Івана Огієнка, Валерій Щегельський, кандидат філологічних наук, завідувач науково-дослідної лабораторії етнології КПНУ імені Івана Огієнка, Ніна Худик, методист науково-методичного центру управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради, учителі й учні школи, студенти університету.

Під час роботи семінару основна увага була зосереджена на лекції професора В. Є. Панченка й стосувалася маловідомих сторінок біографії та творчості відомих українських письменників М. Бажана і Ліни Костенко. Володимир Панченко – знаний в Україні літературознавець, член Національної спілки письменників України, автор підручників, методичних посібників з української літератури, монографій про Ю. Яновського, В. Винниченка, Лесю Українку. Сьогодні він особливо плідно працює на ниві філологічної науки.

Розповідь професора передусім була закцентована на незнаних фактах біографії Миколи Бажана. Зокрема, Володимир Євгенович звернув увагу слухачів на малодосліджену поему «Дебора», опубліковану в 1968 році. Автобіографічні факти з життя Миколи Платоновича – перебування поета в Умані, зустріч із Лесем Курбасом та єврейською дівчиною Раїсою – канвою вплетені в поему. Юнацька закоханість Миколи Бажана, трепетна турбота про долю дівчини (адже поет думав, що його кохана була розстріляна фашистами в Бабиному  Яру під час Другої світової війни) та зустріч  із нею через багато років після тривожних подій, схвилювали молодих людей, спонукали замислитись про вічні людські цінності.

Також науковець розповів про перебування М.П. Бажана в Будинку письменників, де неодноразово доводилось переживати та щоночі очікувати арешту, адже своєю творчістю поет привернув увагу комуністичного режиму. Торкався письменник і кам’янецького періоду біографії Бажана, акцентував на ролі нашого міста у його творчості.

Присутні залишились небайдужими й до розповіді літературознавця про факти з особистого життя Ліни Костенко, із якою Володимир Євгенович особисто знайомий. Цікаві автобіографічні колізії спонукали молодих людей до роздумів про життєвий вибір поетеси, людські чесноти й особисті стосунки, якими письменниця жертвувала заради України. Усі ці історії вражають, надихають, змушують замислитись над буденністю й жертовністю  заради більшого, ціннішого – своєї Вітчизни.

Акцентував увагу дослідник і на літературознавчих аспектах: неоромантизмі у творчості Ліни Костенко, неординарності подачі відомої легенди про Марусю Чурай, «життя високе і приземлене», про тугу за світом досконалим, високу ціну слова, бо, на думку професора, «можна мати меч і не мати слова». А тому життя Марусі Чурай – це історія рідної землі, яка розвивається в контексті: бути чи не бути Україні?

Проте думка, що, на жаль, Україна і досі не має  свого Гомера, –  стала важливим чинником, який спонукає і сьогодні до пізнання літературних імен, сприяє дослідженню маловідомих сторінок української історії.

Неабияке враження справило на учнів і студентів читання поезії Ліни Костенко «Кольорові миші». Аналізуючи різні світи, кольоровий та сірий,   Володимир Панченко звернувся до молодих людей із проханням: «Нам пропонують бути не сірими, а кольоровими. Тому будьте неординарними, адже «кольоровість» – це завжди неповторність!»

Під час роботи семінару «Вивчення біографії письменника у загальноосвітній школі» відбулася жвава дискусія, до якої долучилися викладачі університету, вчителі, студенти й учні. Присутні обмінювалися своїми враженнями, висловлювали думки щодо порушених питань. Усі учасники семінару отримали позитивні емоції, висловлювали побажання на перспективу щодо проведення подібних заходів.

Для гостей учителями й учнями школи була проведена змістовна екскурсія до музею Миколи Бажана. Школярі розповіли про цікаві моменти з біографії поета, продемонстрували особисті речі Миколи Платоновича, передані на зберігання його рідною сестрою. Семінар був проведений на високому науково-методичному рівні, засвідчив належний рівень його підготовки. Учасники семінару висловили щиру вдячність організаторам проведеного заходу, вказали на необхідність подальшої співпраці вищої і загальноосвітньої ланок навчальних закладів. На згадку про зустріч гостям було презентовано щоденник школи № 5.

Наталія Соловйова, кандидат педагогічних наук,

вчитель-методист СЗОШ №5

Текст: Ольга Фортельна

Осіння погода сипала дощем і променями для рум’яності, а К-ПНУ – незвичайними зустрічами. 21 вересня студенти філологи вітали у наших стінах літературного критика, літературознавця, автора сценаріїв, колишнього викладача Києво-Могилянської академії та політика… Одним словом, у цієї особи регалій доволі багато, а ім’я одне – Володимир Євгенович Панченко. До Кам’янця він завітав у ролі дослідника, якого запросили на культурно-мистецький форум «Кам’яний острів». У такій ж іпостасі був представлений перед студентами та викладачами нашого вузу. Дослідник витупив з лекцією-порадою, як стати хорошим науковцем.

• Філологи – народ бувалий, тому перша порада для вас – ніколи не закохуйтеся у об’єкт власного дослідження. Любов – сліпа. Ви тоді припиняєте бачити недоліки у постаті, яку вивчаєте. І перетворюєтеся з дослідника у сектанта.

Володимир Євгенович здобрив це правило яскравими прикладами з життя Т. Шевченка, А. Міцкевича. Розповів про незвичайний потяг О. Пушкіна до гарних, але чужих вагітних жінок. Поміж цим згадав власну книгу «Кільця на древі», у якій він зібрав чимало цікавих літературних розвідок про визначних постатей минулого та сучасності. В контексті розмови визначив основні тенденції сучасної літератури – надмірна тяга до героїзації власної особистості. І згадав про тих, хто іде наперекір цим віянням. У списку таких Ю. Андрухович, який в свій час написав цілий роман на основі спогадів про його ненароджену співпрацю з КГБ.

• Друге правило – не спрощуйте складне, як це люблять робити учні в школі. Деколи все варто зрозуміти і подати таким, яким воно є.

Науковець зачепив тему життя та творчості Лесі Українки. Розкрив феноменальний факт про те, що її драматична поема «Руфін і Прісціла» – є однією з перших європейських антиутопій. Володимир Панченко присудив Українці дар трагічного пророкування, назвав її Кассандрою нашого часу.

• Можливості з’являються тільки тоді коли є бажання, а не навпаки.

Цю фразу він підтвердив чималою кількістю прикладів із власного життя. У 1992 році Володимир Євгенович став депутатом першого скликання. Він написав закон України «Про культуру», який діяв протягом двох років, а потім був замінений іншим. З політиком покінчив, бо йому не сподобалося наївне, і певною мірою байдуже ставлення колег по мандату до ситуації в країні.

Панченко написав з десяток сценаріїв до різних фільмів, серед них картини про Є. Чикаленка, С. Кленовського та В. Винниченка. Кінострічку про останнього знімали у Франції.  Літературознавець розповів про віднайдений будинок закордоном Володимира Винниченка. Його літературній команді вдалося перевезти до України багато речей з особистого кабінету письменника. Панченко назвав Винниченка – містером-парадоксом. Згадав про його ідеї «третього» комунізму. Назвав «бунтарем, який був проти старосвітських традицій, проте тягнув за собою хвоста ящірки, сплетеного з цих самих «древніх» принципів».

• Навчання – це дорога з двостороннім рухом. Навчаючи ми навчаємось. Тривалий час я працював у Києво-Могилянській академії. Це вуз, у якому панує дух розуміння і свободи у виборі предметів та стосунках між викладачами та студентами.

Літературний критик сказав, що покинув викладацьку діяльність через те, що хотів зайнятися власними розвідками та дати дорогу молодим викладачам та дослідникам. Назвав роботу літературознавця – павутиною, яку плете у куточку непомічений ніким павук.

Різношарові розповіді викликали у аудиторію ланцюгову реакцію, яка виплюснулася у формі коротких записок з питаннями. Студенти цікавилися викладацькою, політичною, творчою діяльністю Володимира Панченка. У відповідь дослідник яскраво розповідав про своє та чуже життя. Сипав барвистими метафорами та фразами. Розкривав, ніби по-секрету, погляди на ті чи інші буденні явища. Врешті-решт, свою неординарну лекцію завершив поезією Ліни Костенко «Кольорові миші». Зачитуючи вірша, Володимир Євгенович запитав у студентів, ким би вони хотіли стати: кольоровим котом чи сірими літерами. А що б обрали ви?