Категорія: Проза

Діана Гаврушко Проза, У натхненних обіймах творчості...

Осінь для інтроветів

«Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом»

Ось так починається будь яка розповідь про осінь. Автори частіше всього зображують цю пору року в романтичних мотивах. Немов фільтри змінюють реальність на казковий, фантастичний опис. Що б відбувалося якби письменники не використовували художні засоби для її опису?

Читати далі

Діана Гаврушко Актуально, Проза, У натхненних обіймах творчості... , , , ,

Легенда про фізика і його формулу кохання

У Кам’янці-Подільському завжди був популярним фізико-математичний факультет К-ПНУ імені Івана Огієнка. Студенти полюбляють називати його скорочено – фізмат. Це був один з найпрестижніших напрямків навчання ще в часи Радянського Союзу. Історія відбулася саме тоді, коли одна книга приходилася на двадцять з лишком студентів, а читальні зали були переповнені. В аудиторіях збиралися одногрупники, щоб підготуватися до семінарських занять, деякі навіть залишалися ночувати на стільцях. У кожного на це були свої причини, але випадки були неодинокі. Майбутній фізик (з етичних міркувань не буду вказувати жодних імен) випросив в бібліотекаря книгу на вечір та вирішив влаштуватися в одній з аудиторій факультету, щоб гарно провести ніч за читанням.

Читати далі

Діана Гаврушко Актуально, Проза, У натхненних обіймах творчості... , , , ,

Надія на диво

Навколо все сіре. Сумно. Багатоповерхові будинки, різноманітні машини. Однакові люди. Вони всі поспішають, поглядають на свої годинники, штовхаються, швидко крокують по брудному снігу. Зовсім скоро на них чекає новий рік, але вони про це не думають. Люди, що проходять поруч, як роботи: усі в своїх справах, ні в кого немає посмішки на обличчі. Ніби ти потрапив на величезну фабрику, в якій безліч працівників. А сніг все ще йде, проте зовсім непомітно.

Читати далі

Діана Гаврушко Актуально, Проза, У натхненних обіймах творчості... , , ,

У калюжі глибоко не пірнеш…

За столом сидів чоловік років шістдесяти, а може й більше. Я ніколи не вгадую вік. Діловий костюм, окуляри, сивина. Він схожий на вченого, що трудиться над винаходом, який колись змінить світ.

Читати далі

Діана Гаврушко Проза, У натхненних обіймах творчості... , , ,

Я кричу: “люблю!”

Скільки разів на рік ми згадуємо школу, наші минулі почуття, перше кохання? Цей солодкий момент юності, який вже не повернеш…

Кожного дня, ідучи в школу, я сподівалася побачити його хоч краєм ока. Побачити, як він знову зайде у роздягальню з друзями, і, так щиро посміхаючись, скине свою куртку, візьме свій рюкзак і чим скоріше порине у круговоріт шкільного життя… І кожного разу я відчуваю те саме: серце б’ється сильніше, у горлі ком – і сказати нічого не можу… Читати далі

Діана Гаврушко Проза, У натхненних обіймах творчості... , ,

Дощ

 

Ви коли-небудь чули дощ? Ні, не слухали, а саме чули? Чули те, що він хоче розповісти, а, можливо, навіть щось нагадати…

Дощ це не просто краплі води, які падають з неба… це симфонія звуків, палітра відчуттів, це не тільки  природне явище, це щось набагато більше… дуже часто він нашіптує нам спогади минулого, вони, як ті краплі, просочуються крізь нас й відгукуються десь там, глибоко в серці.

Читати далі