День: 12.11.2015

Усе моє – все зветься Україна…

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чесно, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє – все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Ліна Костенко

Від цих слів одразу стає тепло біля серця. Це не просто заримовані речення, а рядки про нашу Батьківщину. Українська мова –  державна мова України. Мелодійна, ніжна, солов’їна – не вистачить ніяких епітетів, щоб описати мову, яка від народження є рідною для нас усіх. Педагогічний факультет, котрий активно підтримує традицію святкування Дня української писемності і мови, не залишився осторонь і цьогоріч. Читати далі

Олександр Лисенко та актуальні питання ІІ Світової війни

В одній зі своїх останніх архівних мандрівок мені випала нагода поспілкувалася в Києві з кількома дослідниками різних сфер гуманітарної науки. Один із них висловив цікаве міркування: «У чому сила історичного факультету Університету Огієнка? А саме у тому, що його викладацький колектив активно співпрацює з інститутом історії України НАН України. У вас відбувається не тільки обмін інформацією наукового характеру, проведення конференцій тощо. Провідні історики часто проводять цікаві тематичні зустрічі – і це дозволяє кожному студенту і викладачеві залишатися в постійному науковому тонусі. Така співпраця справді  дуже ефективна». Читати далі

“Шануймо рідне слово”

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос більш нічого.

А серце б’ється ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!

Тарас Шевченко

Усе минає, а слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” і могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді вони здатні робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Читати далі