Висота і швидкість, дівчата, котрі лізуть по стелі, хлопці, які висять уверх ногами… Здається, що в їх руках і ногах магніти і вони кинули виклик закону гравітації. Та насправді це – змагання зі скелелазіння на Дитячий кубок України. «Студентському меридіану» вдалося поспілкуватися з однією із кураторів змагання, випускницею К-ПНУ імені Івана Огієнка, тренером-викладачем зі скелелазіння Марічкою Муляр.
Про дітей і змагання
Наймолодшому учаснику змагань зі скелелазіння виповнилося 5 років, найстаршому – 18. На змаганнях учасники мають пройти три траси – старт, бонус, фініш – із найменшою кількістю спроб. Загалом траси оцінюються за трьома позиціями – швидкість, складність, боулдеринг (короткі силові траси без підстрахування). Для хлопців і дівчат траси різні. Дівчата більш гнучкі, а хлопці – сильніші. З огляду на це й «будуються» траси.
Про природні маршрути
Нам дуже пощастило з Кам’янцем: тут такий природний скеледром! На каньйоні є багато цікавих маршрутів, але взимку тренуємося лише в спортзалі. Наші «старожили», щоправда, зимою все ж таки лазили: розчищали сніг на трасі, і – вперед! Екстрим у квадраті.
Про цікавість, що перемагає страх
Я в 13 років прийшла в цей спорт. Батьки боялися мене відпускати, та мені самій теж, якщо чесно, було
страшно. Але цікавість перемогла. Спочатку це було як хобі, захоплення. Тепер навіть не можу сказати, що уявляю собі свого життя без скелелазіння.
Про творчість
За спеціальністю – вчитель образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Я й зараз часто малюю графіку, абстракції. В мене й батьки спортивно-творчі (сміється). Ще захоплююся виготовленням іграшок, коли є натхнення.
Про мистецтво
Абстракціонізм – це мій улюблений стиль. І я не схиляюся до думки про те, що, для того щоб його зрозуміти, треба мати серйозну базу знань або мистецьку підготовку. Вважаю, що його сприйняття, як і сприйняття мистецтва загалом, залежить від того, наскільки людина може входити в резонанс із мистецтвом, наскільки вона може асоціюватися зі своїм світоглядом, відчувати прекрасне й наповнюватися ним.
Текст: Оксана Грушанська
Фото: Сергій Швець