Інна Ганушкевич: «Не обіцяй добро чинити людям, а просто, якщо можеш, то зроби»

Інна Ганушкевич – випускниця факультету спеціальної освіти, психології і соціальної роботи 2003 року, спеціальність “Дефектологія”, директор Кам’янець-Подільського навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради.

Що спонукало Вас обрати фах дефектолога і стати студентом факультету спеціальної освіти, психології і соціальної роботи Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?

Ще не маючи освіти, свою трудову діяльність я розпочала помічником вихователя в ДНЗ №3 компенсуючого типу «Теремок». Цей дошкільний заклад спеціалізується на роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Саме тут я вперше відчула тепло та повагу до особливих діток і зрозуміла, що це саме мій шлях.

Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Чим запам’яталися роки навчання на факультеті? Кого із викладачів згадуєте? Пригадуючи студентські роки, за чим жалкуєте? Спілкуєтеся зі своїми одногрупниками? Вони працюють за фахом

Студентські роки згадую, звичайно, з теплотою. Це незабутній період у житті, кожної людини. Викладачам низький уклін за їхній досвід та терпіння, за те, що вірили в нас та надихали, когось навіть і виділити складно, оскільки викладачі нашого факультету  завжди були для нас  єдиним  цілим, а ми всі однією великою родиною. З одногрупниками не бачимось, оскільки життя розкидало нас по різних куточках, однак, на скільки мені відомо, багато хто з них працюють за фахом. Озираючись назад, ні про що не жалкую, лише теплі спогади та вдячність.

Які навики Ви здобули під час навчання в університеті? Зважаючи на Ваш практичний досвід, як Ви вважаєте, які предмети потребували більш детального вивчення?

Насамперед, я вважаю, що це комунікативні навички, організаційні та лідерські якості, які є дуже необхідними в моїй роботі, а також уміння раціонально використовувати свій час. Навчилась слухати та бути почутою. Найважливішим предметом для мене була дефектологія, адже вона дає змогу вивчати психофізіологічні особливості дітей з порушеннями, закономірності їхнього виховання і навчання, а також сприяє реабілітації та адаптації в соціумі.

Де Ви зараз працюєте? Що входить до кола Ваших обов’язків? Вам подобається робота? Чим запам’яталися перші дні роботи?

Я директор Кам’янець-Подільського навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради. Це заклад загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Бути керівником закладу освіти не так просто, як комусь може здатися на перший погляд, адже коло обов’язків досить об’ємне.  Щоб керівництво було ефективним, необхідно враховувати безліч організаційних, психологічних і мотиваційних складових. Важливим є вміння керувати всіма ланками й приймати відповідальні рішення. Бути гарним директором – це, в першу чергу, піклуватися про діток, адже їхній успіх і подальша доля залежать і від мене. Важливо виправдати  їхню довіру та довіру батьків.

Ваша робота передбачає спілкування з учнями різного віку. Що Вам допомагає знайти спільну мову з ними? Які є складнощі і як Ви їх долаєте?

Не лише різного віку, але й з різними порушеннями в розвитку, оскільки наш заклад є багатопрофільним. Головне, на мою думку, це повага до дітей та сприйняття їх як рівних. Розуміючи своїх учнів, цілком реально здолати всі перешкоди та труднощі, і тоді  процес взаємодії та спілкування з особливими дітками буде приносити результати й задоволення.

Що Вам допомагає в роботі? У чому черпаєте сили, натхнення? Чи маєте час на відпочинок?

     Сили та натхнення я черпаю від своїх рідних і близьких, увідпочинку з родиною і друзями, захопливих книгах і подорожах, і, звісно, підтримці й розумінні від колег.

У чому секрет Вашого успіху? Які плани на майбутнє?

Колись прочитала такий вислів: «Якщо ти вранці прокидаєшся і починаєш  з радістю збиратися на роботу, а ввечері з такою ж радістю поспішаєш додому, то ти щаслива людина». Я – щаслива людина, а в щасливої людини завжди все «в руках горить», – от і весь секрет. Щодо планів, то хотілося б і надалі працювати на ниві освіти, опановувати нові методи та форми роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, ну і, звичайно, працювати над створенням сучасного навчально-реабілітаційного центру та його розвитком.

Дайте поради студентам університету та абітурієнтам: як правильно планувати свій час, ставити мету, визначати пріоритети?

Одним із найважливіших кроків у житті кожної  є вибір професії. Від того, яким буде ваш вибір, залежить, як складеться подальше життя. Робота, крім надежної оплати праці, повинна ще й приносити людині задоволення. Подумайте, що вас цікавить у житті, до чого ви прагнете, чим  подобається займатися, що хочете робити, які професії подобаються, які умови праці приваблюють, що хотіли би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповіді на ці питання, ви неодмінно зробите перший крок до правильного, свідомого вибору професії.

Які Ваші побажання alma–mater?

За роки свого існування університет став другою домівкою для численної кількості студентів, а також невід’ємною частиною  науково-педагогічної, інтелектуальної та культурної історії України. Щиро бажаю подальшого процвітання, професійних здобутків колективу та старанних студентів.  

Координатор роботи зі студентською молоддю Валентина Колодій