Студенти К-ПНУ підтримують бойовий дух наших захисників. У рубриці «Світ поетичного слова» презентуємо патріотичну поезію студентки 2 курсу природничо-економічного факультету Олександри Данчук

Прости, Україно, що ми не зовсім цінували

Обійми твої і красу, що були в мирний час.

Що у неправдивих новинах про нас заблукали,

I вірили, що все настільки погано у нас.

В ту мить, коли груди твоï розрива окупанти,

Й руїна, мов виразка, тiло твоє руйнува,

Зробити б усе, щоб поменше у сховках ридали

Невтішная мати й дитинка отая мала.

Й палають вогні – не спокійні вечірні, а хижі

Очей тих злодюг, що на щастя твоє зазіха.

Здолаємо їх же, хочеться ж-бо від тих тиші,

Хто злою неправдою душi усiм розрива.

Пишаюсь тобою, моя ти чудова країна,

Тримаєшся, хоч і змарніти вже встигла, єдина,

Та з нами, повір, не впадеш на бiленькі коліна –

Зростила ж-бо ти не одного достойного сина!