Студенти-першокурсники навчально-наукового інституту української філології та журналістики ознайомилися із фондами бібліотеки нашого університету, з цікавістю дізналися про роботу бібліотекарів, як побудовано систему книгосховищ, упорядковано підручники, художню літературу, періодичні видання.
Бібліотеку нашого закладу вищої освіти засновано 5 вересня 1918 року, ще до офіційного відкриття Українського університету в Кам’янці-Подільському. Історія розпочалася із перших 114 книг, які люб’язно подарував ректор Іван Огієнко з особистої бібліотеки… Сьогодні – це найбільша за кількістю книг бібліотека Хмельниччини, фонд якої нараховує 1 млн 31 тис. 156 примірників.
Людмила КЛИМЧУК, директор бібліотеки
Саме в “серці” університетської бібліотеки студенти-філологи вперше почули ім’я, побачили і погортали сторінки підручників, інших праць зі старослов’янської мови Михайла Федоровича Станівського – викладача кафедри української мови нашого університету в 1970-1986 роках. Пам’ятаємо, як він блискуче читав лекції студентам зі старослов’янської мови (такої таємничої та складної), сучасної української літературної мови, а про його вивчення давніх рукописів студенти навіть складали легенди… Пишаємося, що це наш викладач, адже Станівський Михайло Федорович відомий в Україні та й за кордоном найперше своїм найкращим підручником для філологів «Старослов’янська мова», за яким студенти всіх українських вишів навчалися багато десятиліть і дотепер звертаються усі, хто цікавиться історією рідної мови.
Наталія КОВАЛЕНКО, доцент кафедри української мови
У бібліотеці сама атмосфера приміщення – храму книг духовності –набудовує на серйозність, велич, високу мораль і спрагу знань. На полицях рядами виструнчилися цікаві книги, які так і просяться до нас у руки, щоб прочитали їх, набралися у них знань, премудрості, розширили свій кругозір і спрямували своє життя, близьких, суспільства в правильне русло розуму, краси і духовності.
Зайшовши в бібліотеку, ми внутрішньо стаємо серйознішими – починаємо говорити пошепки, якось урочисто…, витівки йдуть із голови, тому що немає вірнішого друга, ніж книга, яка ніколи не зрадить.
Серце бібліотеки – читальний зал, де можна посидіти в тиші й спокої, подумати, прочитати “живу” книгу, відчувши її запах і послухавши шарудіння сторінок, переглянути енциклопедії, словники, підготувати завдання, написати реферат або поринути в океан пристрастей захопливого роману. Тут людина внутрішньо очищається від усього зайвого, стає значно кращою духовно, випромінюючи тепло й щастя. Нам дуже сонячно і затишно в університетській бібліотеці!
Мирослава ГУСАР,
студентка І курсу ННІ української філології та журналістики