Університет Огієнка завжди пишається своїми активними та творчими студентами, які не зважаючи на обставини, впевнено крокують до своїх цілей, прагнуть здобувати вищу освіту, примножують свої здобутки і досягнення .
Вікторія Дорога – студентка 4 курсу навчально-наукового інституту української філології та журналістики спеціальності 014.01 Середня освіта (Українська мова і література).
Як Ви обрали саме таку спеціальність? Чому філологія і чому саме українська?
Підлітковий вік – це дуже особливий період життя, і найцікавіше те, що вибір майбутньої професії припадає саме в цей час. Не буду приховувати: мені було важко визначитися, ким я хочу працювати в майбутньому, і якій професії віддатися на всі 100%. Моя різносторонність посприяла цьому. 11 років шкільного життя я займалась хореографією, і до класу 7 говорила, що буду хореографом. Та потім думки змінювались, варіантів було безліч. Коли хтось запитував: «Який твій улюблений предмет у школі?» – я не мала відповіді на це питання, мені подобались всі предмети. Якийсь час я навіть любила математику й фізику з її цікавими дослідами та лабораторними, а пізніше вивчати ці предмети було дедалі важче, і я зрозуміла, що точні науки – це не моє покликання.
У школі мені пощастило вивчати українську мову і літературу в заслуженої вчительки України Роскрут Ніни Платонівни, саме вона привила мені любов до рідної мови, творчості українських письменників та письменниць. Я брала участь у різних олімпіадах і конкурсах, не завжди здобувала призові місця, але це лише загартовувало мене.
Дорослішала: все більше розуміла, що мене приваблюють книги. Вільний час проводила за читанням, виписувала цікаві цитати чи писала вірші.
А щодо вступу, як і всі, я радилась зі своїми батьками. Вони пропонували мені подавати документи до медичного університету, але це було мені зовсім не до душі. Дякувати Богу, я маю дуже хороших і розуміючих батьків, які завжди вислухають мене і підтримають. Тому вирішила, що буду продовжувати вивчати те, що люблю. Мій вибір зупинився на інституті української філології та журналістики (спеціальність 014 Середня освіта (Українська мова і література)).
Пригадую цікаву історію! Коли вже подавала заяви до різних університетів, чітко знала, що це має бути спеціальність Середня освіта. Мені дуже подобається працювати з дітками, і я часто уявляла себе вчителькою, а в дитинстві дуже багато часу проводила з молодшим братом, виконувала з ним домашні завдання, і мені подобалось пояснювати йому все те, що він не міг зрозуміти. Брат завжди говорив, що я була б дуже хорошою вчителькою, бо розуміла як до нього знайти підхід, як краще пояснити ту чи іншу тему тощо. Тому, коли подавала заяви, ловила себе на думці, щоб не сплутати спеціальність. На жаль, так і сталося. Майже у всі університети подала заяви на спеціальність Філологія, а коли зрозуміла, що помилилася, телефонувала до приймальних комісій, щоб скасувати їх. Мені пощастило, що то був вихідний, і заяви легко можна було скасувати й подати нові. А потім, щодня, перевіряла на сайті університету список абітурієнтів. Важко висловити свої емоції в той момент… Але коли до мене зателефонувала Наталія Дмитрівна Коваленко, доктор філологічних наук, доцент кафедри української мови зі словами: «Добрий день, Вікторіє! Вітаємо! Ви зараховані на бюджетну форму навчання в Кам‘янець- Подільський національний університет імені Івана Огієнка! Оригінали документів можна принести завтра!». Море радості, сліз і позитивних емоцій я тоді відчула. Поклавши слухавку, зрозуміла, що до студентів у К-ПНУ ставляться з великою повагою, мені якнайшвидше хотілось вже почати навчатися.
Які цікаві проєкти виконували під час навчання? Яким своїм досягненням Ви пишаєтесь найбільше?
Навчання в К-ПНУ дуже цікаве, викладачі надають якісні і цінні знання, які студенти використовуватимуть у своїй професійній діяльності. Чотири роки навчання – це тривалий шлях сумлінної праці. Мені дуже пощастило з одногрупницями, ми багато часу проводили разом і виконували різні творчі групові завдання.
Нещодавно, під керівництвом Наталії Петрівни Шеремети, досліджували тему «Становлення української мови за часів Київської Русі». Ми плідно працювали, щоб виокремити найцікавіші моменти розвитку і становлення рідної мови, записали відеоролик, який можна переглянути на ютуб-каналі навчально-науковго інституту української філології та журналістики К-ПНУ ( https://youtu.be/RvN0Aa0iSbQ ).
Я пишаюсь кожною виконаною практичною роботою, записаною лекцією, прослуханою конференцією, кожною курсовою та лабораторною тому, що це дуже цінний досвід.
На ХХVІ Міжнародній конференції «HOMO AESTETICUS: ESTETYCZNE WARTOŚCI WSPÓŁCZESNEGO CZŁOWIEKA» (Kielce – Kamieniec Podolski – Krzemieniec – Tarnopol – Charków – Ostrawa – Częstochowa) Ви представили наукову роботу «Порівняння в національній призмі українського художнього мовлення (на матеріалі творів Ірини Вільде)». Що підштовхнуло Вас до дослідження такої теми?. Поділіться основними тезами роботи.
Я дуже щаслива, що взяла участь у міжнародній конференції і виголосила свою доповідь. Все це завдяки моєму науковому керівнику, доктору філологічних наук, доценту кафедри української мови Коваленко Наталії Дмитрівні. Її підтримка і віра в мене дали неабиякий заряд і дуже підбадьорили мене, тому що хвилювання переповнювали.
Разом із Наталею Дмитрівною підібрали тему, яка б змогла зацікавити інших учасників конференції і занурити їх у світ художніх порівнянь. Я досліджувала діяльність Ірини Вільде, адже її творчість високо оцінена сучасними науковцями та письменниками, а мова творів, як лінгвального феномену та авторського мовного світу, залишається маловивченою і належно не поцінованою. Порівняння у циклі повістей «Метелики на шпильках» Ірини Вільде я поділила на такі групи:
- Традиційні народні порівняння;
- Порівняльні форми орудного відмінка;
- Порівняння для позначення зовнішності людини;
- Переживання й психологічні стани реального життя людини можуть передаватися через зіставлення з явищами природи;
- Відтінки емоційних станів людини.
Виступивши на Міжнародній конференції «HOMO AESTETICUS: ESTETYCZNE WARTOŚCI WSPÓŁCZESNEGO CZŁOWIEKA» (Kielce – Kamieniec Podolski – Krzemieniec – Tarnopol – Charków – Ostrawa – Częstochowa), я отримала безліч позитивних емоцій та вражень, заслухала неймовірно захоплюючі дослідження інших учасників, долучилася до цікавих дискусій, і це незрівнянно ціний досвід для мене.
Чи є у Вас ще якісь захоплення? Що Вам приносить задоволення?
Як згадувалось раніше, я 11 років займалась хореографією, тому танець і музика це те, що мені справді подобається. Ще я отримую задоволення, коли куштую приготовану мамою смачну їжу, читаю книги в дощову погоду, спілкуюся з друзями і рідними, переглядаю романтичні фільми, саме романтичні, тому що фантастика або фільми жахів зовсім не мій варіант…Також, коли є натхнення, я пишу вірші.
Яке Ваше життєве кредо? Що Ви побажали б alma mater ?
Часто собі говорю: «Я у себе одна». Вважаю, що дуже важливо ставити себе в пріорітет.
У житті дотримуюсь правила – «Зараз або ніколи». Ми так часто відкладаємо все на завтра, забуваємо, що хотіли зробити чи змінюємо думку щодо прийнятого рішення, не можемо наважитися на те, чого дуже хочемо. Але ж потім, завтра чи кращий момент може просто не настати… Тому не відкладайте свої мрії і плани.
Аlmа mater, бажаю хороших, ініціативних, активних і розумних студентів!
Пресцентр