Сьогодні світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо оновлювати додатки в смартфонах. Проте одна річ залишається незмінною – потреба кожної людини почуватися прийнятою. Для майбутніх фахівців групи KN1-B25 поняття «інклюзія» перестало бути терміном із підручника та перетворилося на реальний план дій.

Тренінг, який провів Андрій Семенець, психолог служби гуманітарно-виховної роботи, соціально-психологічної підтримки та кар’єри, став для студентів точкою входу в тему людиноцентризму. Замість сухої теорії – живий діалог про те, чому фізичні бар’єри (як-от сходи без пандуса) є лише вершиною айсберга, під якою ховаються набагато складніші ментальні упередження.

Ключові етапи занурення:

Від медицини до соціуму: учасники розбирали соціальну модель інвалідності. Головний інсайт – людину обмежує не стан здоров’я, а неадаптоване середовище.

Практичний аудит: студенти спробували поглянути на простір університету очима різних людей. Чи зможе тут зорієнтуватися людина з порушенням зору? Чи зручно буде студенту з високим рівнем тривожності?

Універсальний дизайн: обговорення того, як цифрові й архітектурні рішення (від автоматичних дверей до субтитрів) роблять життя комфортним для всіх без винятку.

«Безбар’єрність – це не про благодійність. Це про професіоналізм. Коли ми створюємо продукт чи послугу, доступну для всіх, ми розширюємо коло своїх клієнтів, партнерів та друзів», – підсумував під час зустрічі Андрій Семенець.

Для групи KN1-B25 цей тренінг став поштовхом до усвідомлення: інклюзивний університет, інклюзивне суспільство починаються не з державних наказів, а з кожного з нас. Попереду – нові виклики, робота над стереотипами та формування простору, де кожен відчуває себе «своїм».

Служба гуманітарно-виховної роботи,
соціально-психологічної підтримки та кар’єри