Простір, у якому ми навчаємося, спілкуємося та живемо, має бути відкритим для кожного. Але чи часто ми замислюємося, із якими викликами щодня стикаються люди з особливими потребами, просто намагаючись увійти до навчального корпусу чи прочитати оголошення? У межах Національного тижня безбар’єрності в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка відбувся унікальний захід-симуляція, який змусив кожного учасника абсолютно інакше поглянути на звичні речі.

Організаторами цієї масштабної та надважливої ініціативи виступили провідний спеціаліст служби гуманітарно-виховної роботи, соціально-психологічної підтримки та кар’єри, аспірант Андрій Семенець і кандидат педагогічних наук, доцент кафедри логопедії та спеціальних методик Людмила Лісова. Також важливу роль у проведенні й організації заходу відіграла професор кафедри соціальної роботи, декан факультету спеціальної освіти, психології і соціальної роботи Тетяна Опалюк. Головна мета заходу – не просто розповісти про інклюзію теорію, а занурити університетську спільноту в реальний практичний досвід через розвиток глибокої емпатії.

Значну підтримку в організації та проведенні заходу надали здобувачі вищої освіти факультету спеціальної освіти, психології і соціальної роботи. Особливий внесок у координацію події зробила голова студентського самоврядування факультету Яна Будзінська, яка допомогла об’єднати студентство навколо ідеї солідарності та взаємодопомоги.

Безпосередньо перед входом до центрального корпусу університету розгорнулося декілька спеціалізованих локацій з імітацією різних порушень. Кожен охочий мав можливість особисто пройти випробування та відчути бар’єри, які для когось є щоденною реальністю:

• Локація порушення рухових функцій і користування кріслом колісним:учасники на власному досвіді перевіряли, як це – долати пороги, маневрувати біля важких дверей та підніматися пандусами, керуючи візком самостійно.
• Локація імітації дислексії:дозволила відчути, як сприймають текстову інформацію люди з цим порушенням, коли літери «рухаються», змінюють форму чи зливаються, перетворюючи звичайне читання на процес, що потребує колосальних зусиль і концентрації.
• Локації імітації порушень слуху та зору:розкрили специфіку комунікації й орієнтації в просторі, коли один із головних каналів сприйняття світу повністю або частково вимкнений.

Окремим практичним блоком заходу стал виступ запрошеної експертки Наталії Загородньої, вчителя початкових класів і тифлопедагога Кам’янець-Подільської спеціальної школи Хмельницької обласної ради. Пані Наталія щодня працює з дітьми з порушеннями зору й незрячими школярами, тому поділилася з авдиторією безцінним практичним досвідом і тонкими нюансами своєї професії.

Завдяки її наставництву учасники мали змогу навчитись мистецтву супроводу: як правильно, коректно й безпечно вести незрячу людину, бути її надійною опорою та навігатором у просторі, але водночас не порушувати її особистих кордонів. Також присутні дізналися про особливості та техніку користування білою тростиною – головним інструментом самостійності й незалежності незрячої людини.

Головною частиною цієї зустрічі став глибокий практичний експеримент. Здобувачі вищої освіти мали змогу одягнути світлонепроникні маски, взяти до рук білу тростину й на власному досвіді відчути, як сприймає цей світ незряча дитина.

«Коли зникає зоровий орієнтир, звичний простір стає викликом. Починаєш зовсім інакше слухати звуки, відчувати кожен крок і розуміти, наскільки важливі довіра, правильна підтримка й  інклюзивне середовище», – ділилися враженнями емоційні учасники експерименту.

Цей захід продемонстрував, що здобуті знання – не просто сухі професійні навички для майбутніх спеціалістів. Це передусім про внутрішню трансформацію, руйнування ментальних бар’єрів, розвиток щирої емпатії й усвідомлення кожним із нас того, як саме ми можемо зробити наш університет, місто та світ загалом більш відкритим, безпечним і комфортним для кожної людини й кожної дитини.

Служба гуманітарно-виховної роботи,
соціально-психологічної підтримки та кар’єри