Кіно нашого міста 

У проекті «Ввімкни світло» – нова історія. Історія, частину якої згодом ви побачите в кінотеатрах.  У Кам’янці-Подільському до завершення підійшли зйомки повнометражного фільму «Одного разу в місті на камені». Випусник нашого університету Карапет Баджаксузян грає одну з головних ролей. Про складнощі знімального процесу, жарти та небезпеку – розповідає далі.

Старт

Розпочав зніматися в кіно тільки  в університеті. До цього зовсім ним не цікавився.  Кіно приваблює більше, ніж театр. У ньому не потрібно вчити так багато слів, якщо зробив, або сказав щось не так – можна перезняти.

Невгамовні

З фразою «студентські роки – найкращі» погоджуюсь. Найбільше в університеті запам’яталося,  як ми знімали короткометражний фільм «Невгамовні». До зйомок були залучені і викладачі, і студенти. В основному  знімали на перервах, в позауніверситетський час. Викладачам сподобалось бути у ролі акторів. Головним ініціатором був, звісно, Андрій Заєць.

Імпровізація

Коли знімали перші сцени «Одного разу в місті на камені», не знали, що буде далі. Грандіозних планів на кіно не було. Перша половина фільму на 50%  – імпровізація. Знімали перший дубль зі словами «розказуй щось», а потім «о, ось це було круто, давай так і залишимо». Сценарію, як такого, не було. Були замальовки – сюжет, послідовність, зв’язки А ось діалоги – складалися вже під час зйомок.

Обговорення

Збиралися за декілька днів до зйомки і обговорювали наступну сцену. Кожен з нас міг сказати свою ідею, своє бачення якогось уривку, як було б  краще обіграти . Колектив дуже дружній  – всі з одного міста, знайомі, дехто і навчався разом.

Одна з найдовших за часом зйомки сцена – остання. Знімали з 10 ранку до 9 вечора. Це складно.

Смішних моментів дуже багато. Якось один діалог зі мною і ще одним героєм на 1 хвилину ми знімали десь 4 годин через те, що ми просто сміялися. Було дуже смішно. Часто перед початком зйомки сцени думав про одне – не засміятися.

Складнощі

Найважчий момент – це коли влітку була температура +30, і  ми з Олександром Левчуком знімалися у сценці. Він був одягнутий у костюм, я – у шкіряну куртку. Ми бігали по старому місту вверх-вниз, вверх-вниз. Це було дуже важко.  Просили зняти цю сцену пізніше, ввечері. Але Андрій говорив, що давайте ще раз, ще два дублі і все, але після цих двох дублів  ще завжди йде три як мінімум. Через це  фраза, яку я дуже не люблю – «ще раз». Втім, як би не було важко, кожен з нас знав чому ми тут.

Інколи було важко зосередитись через побутові проблеми: хтось подзвонив, щось сталось і вже потрібно їхати. Якось знімали довгий діалог, мала бути тиша – і тут в самому кінці дзвонить телефон. Покарання – це додаткові дублі і « давайте ще раз». Але ставились один до одного з розумінням.

Мова

Кіно зняте повністю українською мовою. Інколи доволилось перзнімати сцени через неправильний переклад. Тут все було дуже суворо.

Соціальний експеремент. (Акторці фільму зробили грим поранення, Карапет ніс її на плечі через місто, – прим. журн.)

Експеремент вирішили провести через грим, так він був дуже реалістичний. Спочатку були на автовокзалі. Ніхто взагалі нічого не казав, не запитував, просто оберталися і все. Лише одна дівчина запитала що трапилось. Згодом виявилося, що це була знайома нашої героїні. Пізніше поїхали на фонтан. На території фонтану тільки один хлопець запитав чи все добре. Далі – реакції не було. У нашій країні діє принцип «моя хата скраю, нічого не знаю». Думаю, цю небайдужість варто виховувати з дитинства.

Зйомка

Коли не подобався я кадр зі мною, просив перезнімати. Якщо відчував, що якийсь момент може не вийти – одразу просив режисера показати як все вигляадає, так як знав, що можливості перезняти може і не бути.

Небезпека

Знімали бійку. Я мав кинутися на одного з персонажів, і  мене мали відкинути. І я летів через два стільчика. Думав, що зламав ногу, але все обійшлося. Для мене ризик виправдовує кіно.

Постановка

Коли знімали сцени з битвою, запрошували професіонала. Тренувалися у спортзалі. Рухи мали бути точні та гарно виглядати у кадрі.

Діана Грушанська