Юрій Маркітантов: «Декан повинен бути батьком для усіх студентів»

У вересні своє День народження відзначає кандидат філологічних наук, доцент Юрій Олександрович Маркітантов. Декан факультету української філології та журналістики вирізняється серед інших працівників неабиякою демократичністю та гарним настроєм. Ми завітали до деканату, щоб привітати ювіляра.

  Читати далі

Профспілка в дії. У Борщів на борщ

Профспілковий комітет працівників університету, який багато років успішно очолює Л.В. Третяк, сприяє проведенню чималій кількості цікавих заходів. Згадаємо екскурсії в Зарваницю, Бакоту, Сонячну Долину, Горошову, організацію поїздок на бази відпочинку тощо. А якою масовою і захоплюючою були Універсіади у Думаневі та Голоскові. Читати далі

Мовні курси у Німеччині

У серпні цього року “іch hatte Schwein” (як сказали б німці), тобто мені неймовірно пощастило відвідати мовні курси у Німеччині та на 3 тижні стати студенткою університету найстарішого міста Трір.  Читати далі

Сестри Надвідні – нова літературна династія

Як мало у нашому житті чогось світлого, справжнього, романтичного… Як інколи не вистачає справжніх душевних поетичних рядків та глибокої змістовної прози. Але вона є. Вона виливається на папір натхненним почерком Анастасії та Лілії Надвідних, заполонивши серця багатьох творчих людей, які навчаються та викладають у нашому університеті. Читати далі

Моя розрада – стародруки…

anons_02_2013

Ось і підкрався спекотний червень – така гаряча пора для всього студентства нашого університету. Дехто інтенсивно підбиває свої «хвости» до початку сесії, інші надіються на якесь диво, мовляв, «хвости» й самі по собі якось відпадуть. Але все ж, не зважаючи, на усі ці перипетії кожен з нас розуміє, що це найкраща пора нашого життя. Минуть десятиліття – і затятий двійошник з неабиякою теплотою згадуватиме, як екзаменатор виставив його за двері через списування. А кращі студенти усвідомлять, що впоравшись із першою сесію, здобули безцінний життєвий досвід. Навіть Михайло Коцюбинський у свій час залишив навчання у духовній семінарії, проте, як бачимо, він не загубився у житті. Читати далі

Михайло Коцюбинський. Невтішна доля подільського семінариста

Життя відомого українського письменника Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913) складалося таким чином, що він мав нагоду провести по кілька років у багатьох куточках Подільського краю, кожен з яких через постаті подолян, традиційність своєрідного побуту та мовно-пісенну джерельність закарбовувався у його творах. У свої спогадах про дитячі роки письменник пише: “…багате природою, тепле, прекрасне Поділля…”.

Театрознавець Оксана Палій. Зі Львова до натхненного Кам’янця…

Мені інколи здається, що малодосліджені теми притягують до себе надзвичайно творчих і зацікавлених науковців. У пошуках нових джерел, вони, не задумуючись, долають сотні кілометрів… Такою натхненною дослідницею виявилася моя нова знайома, яку я зустріла у товаристві старої періодики у бібліотеці рідкісних видань.

В останню ніч завжди не спиться…

Остання ніч перед екзаменом… Підкралася так несподівано. І скільки Ви собі не обіцяли, що вчасно вивчете білети і заздалегідь підготуєте шпаргалки, Вас, дороге студенство, ніколи не омине безсоння у ту зловіщу останню ніч. Так вже історично склалося, що екзамени дійсно звалюються несподівано, як сніг на голову: і те треба вивчити, і це перездати, щоб мати допуск, а до самих питань руки доходять лише в останню ніч. Мудрі люди кажуть, що вивчити і знати усе неможливо. Але можу запевнити Вас на всі 100% – безвихідних ситуацій не буває. 

Новації…новації… і тільки новації!

Ось і закінчився натхненний травень, а з ним – і останні пари у студентів. А наша редакція продовжує наполегливо працювати, щоб радувати Вас, дорогі читачі, новими випусками газети.

Читати далі

Я кричу: “люблю!”

Скільки разів на рік ми згадуємо школу, наші минулі почуття, перше кохання? Цей солодкий момент юності, який вже не повернеш…

Кожного дня, ідучи в школу, я сподівалася побачити його хоч краєм ока. Побачити, як він знову зайде у роздягальню з друзями, і, так щиро посміхаючись, скине свою куртку, візьме свій рюкзак і чим скоріше порине у круговоріт шкільного життя… І кожного разу я відчуваю те саме: серце б’ється сильніше, у горлі ком – і сказати нічого не можу… Читати далі