Мовні курси у Німеччині
У серпні цього року “іch hatte Schwein” (як сказали б німці), тобто мені неймовірно пощастило відвідати мовні курси у Німеччині та на 3 тижні стати студенткою університету найстарішого міста Трір. Читати далі
У серпні цього року “іch hatte Schwein” (як сказали б німці), тобто мені неймовірно пощастило відвідати мовні курси у Німеччині та на 3 тижні стати студенткою університету найстарішого міста Трір. Читати далі
Як мало у нашому житті чогось світлого, справжнього, романтичного… Як інколи не вистачає справжніх душевних поетичних рядків та глибокої змістовної прози. Але вона є. Вона виливається на папір натхненним почерком Анастасії та Лілії Надвідних, заполонивши серця багатьох творчих людей, які навчаються та викладають у нашому університеті. Читати далі
Ось і підкрався спекотний червень – така гаряча пора для всього студентства нашого університету. Дехто інтенсивно підбиває свої «хвости» до початку сесії, інші надіються на якесь диво, мовляв, «хвости» й самі по собі якось відпадуть. Але все ж, не зважаючи, на усі ці перипетії кожен з нас розуміє, що це найкраща пора нашого життя. Минуть десятиліття – і затятий двійошник з неабиякою теплотою згадуватиме, як екзаменатор виставив його за двері через списування. А кращі студенти усвідомлять, що впоравшись із першою сесію, здобули безцінний життєвий досвід. Навіть Михайло Коцюбинський у свій час залишив навчання у духовній семінарії, проте, як бачимо, він не загубився у житті. Читати далі
Ось і закінчився натхненний травень, а з ним – і останні пари у студентів. А наша редакція продовжує наполегливо працювати, щоб радувати Вас, дорогі читачі, новими випусками газети.
Скільки разів на рік ми згадуємо школу, наші минулі почуття, перше кохання? Цей солодкий момент юності, який вже не повернеш…
Кожного дня, ідучи в школу, я сподівалася побачити його хоч краєм ока. Побачити, як він знову зайде у роздягальню з друзями, і, так щиро посміхаючись, скине свою куртку, візьме свій рюкзак і чим скоріше порине у круговоріт шкільного життя… І кожного разу я відчуваю те саме: серце б’ється сильніше, у горлі ком – і сказати нічого не можу… Читати далі
Ще декілька років тому багатьом із нас слово «квілінг» було мало відоме. А зараз усі сучасні рукодільниці знають, що можна виготовити чимало цікавих та неповторних речей, застосовуючи цю техніку. Саме про неї розповіла нам Тетяна Олегівна Левицька, директор студентського клубу, керівник квілінг-гуртка.
Ви коли-небудь чули дощ? Ні, не слухали, а саме чули? Чули те, що він хоче розповісти, а, можливо, навіть щось нагадати…
Дощ це не просто краплі води, які падають з неба… це симфонія звуків, палітра відчуттів, це не тільки природне явище, це щось набагато більше… дуже часто він нашіптує нам спогади минулого, вони, як ті краплі, просочуються крізь нас й відгукуються десь там, глибоко в серці.