Ось і закінчився натхненний травень, а з ним – і останні пари у студентів. А наша редакція продовжує наполегливо працювати, щоб радувати Вас, дорогі читачі, новими випусками газети.
Скільки разів на рік ми згадуємо школу, наші минулі почуття, перше кохання? Цей солодкий момент юності, який вже не повернеш…
Кожного дня, ідучи в школу, я сподівалася побачити його хоч краєм ока. Побачити, як він знову зайде у роздягальню з друзями, і, так щиро посміхаючись, скине свою куртку, візьме свій рюкзак і чим скоріше порине у круговоріт шкільного життя… І кожного разу я відчуваю те саме: серце б’ється сильніше, у горлі ком – і сказати нічого не можу… Читати далі
Ще декілька років тому багатьом із нас слово «квілінг» було мало відоме. А зараз усі сучасні рукодільниці знають, що можна виготовити чимало цікавих та неповторних речей, застосовуючи цю техніку. Саме про неї розповіла нам Тетяна Олегівна Левицька, директор студентського клубу, керівник квілінг-гуртка.
Ви коли-небудь чули дощ? Ні, не слухали, а саме чули? Чули те, що він хоче розповісти, а, можливо, навіть щось нагадати…
Дощ це не просто краплі води, які падають з неба… це симфонія звуків, палітра відчуттів, це не тільки природне явище, це щось набагато більше… дуже часто він нашіптує нам спогади минулого, вони, як ті краплі, просочуються крізь нас й відгукуються десь там, глибоко в серці.
Домова церква чоловічої гімназії… близька і незвідана
Вже вкотре пересвідчуємось, що у кожній вивченій темі, в якій, здається, все відомо, можна знайти щось нове і незнане. Виявляється, що колись при Подільській чоловічій гімназії (тепер будинок історичного факультету) існувала домова церква Трьох Святителів. Дивно, адже про це не знають навіть викладачі істфаку. В працях інших дослідників цій темі приділяється, в кращому випадку, всього декілька слів, та й там помилково пишеться, що заради влаштування церкви спеціально (!) спорудили перекриття між другим і третім поверхом, що не є досить вірним. І от, після довгих вивчень архівних документів, ми можемо трішки пролити світло на це питання.
Останній дзвоник, випускний вечір – і прощавай школа. А далі? А далі кожна молода людина мріє вступити до вишу і бути студентом. Моя мрія здійснилась – я студентка історичного факультету. В майбутньому – вчитель історії. Я викладатиму предмет, який я полюбила ще в школі.