25 лютого 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатної української письменниці, поетеси, громадської діячки Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач). Про Лесю Українку як поетесу й письменицю знає кожен. Її творчість вивчають у школі й дотепер.
Народилася майбутня письменниця 25 лютого 1871 року в м. Новоград-Волинський у сім’ї української інтелігенції. Мати – українська письменниця Ольга Косач (псевдонім – Олена Пчілка) була активною учасницею проукраїнського руху; батько – юрист, освітянин, меценат, член «Старої громади». Дядько Лесі Українки, професор Михайло Драгоманов – відомий український учений, засновник українського соціалізму. Саме він значно вплинув на становлення племінниці як письменниці.
У сім’ї Косачів виховувалося шестеро дітей: старший син Михайло, другою в сім’ї була Леся та молодші Ольга, Оксана, Микола, Ізидора. Мати в сім’ї спілкувалася українською мовою і прищеплювала дітям любов до українських казок, традицій, пісень. Вона не хотіла віддавати дітей на навчання до російської школи, тому вони здобували освіту та виховувалися вдома.
Маленькою дівчинкою Леся Українка дуже захоплювалася мистецтвом, грала на фортепіано. Коли Лесі виповнилось чотири роки, вона вміла не лише читати, а й опановувала іноземні мови, у п’ять – почала писати драматичні твори, а у дев’ятирічному віці написала перший вірш «Надія». До п’ятого класу дівчинка навчалася за програмою мами вдома. Самостійно опанувала більше десяти іноземних мов.
Леся Українка написала для своєї молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів», яка в 1918 р. була видана як підручник для національної школи. Уже тоді вірші Лесі Українки друкували у львівських журналах «Зоря», «Дзвінок», «Народ». Згодом вийшли збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902). У зв’язку з цензурою більшість своїх робіт публікувала за кордоном Російської імперії ( у Берліні, Дрездені, Празі, Відні).
Про своє палке кохання Леся Українка описала в ліричному творі «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…», який вона присвятила Сергію Мержинському. Кохання до Сергія було щире, але, на жаль, ці почуття не були взаємними, адже він кохав іншу. Саме з огляду на свої почуття була написана поема «Одержима» за одну ніч. Згодом вона зустріла чоловіка Климента Квітку і вийшла за нього заміж, але покохати його так і не вдалося.
За своє коротке життя письменниця написала більше 100 віршів, понад 20 драм, випустила три збірки.
Сьогодні вшануймо пам’ять про чудову поетесу, педагога, перекладача, активну громадську діячку.
«Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність» (Леся Українка).
Пресцентр