Час є для всього, головне – бажання!
Юрій Злотін – студент ІІІ курсу історичного факультету спеціальності 032 Історія та археологія, стипендіат Кабінету Міністрів України.
Ви студент спеціальності історія та археологія. Яка мотивація такого вибору?
Моє захоплення історією розпочалося ще в 6-7 класі, коли я перший раз серйозно «вчитався» в підручник з історії України, тоді мені це дуже сподобалося. Потім я почав усе більше часу приділяти цьому предметові, бо мене він справді зацікавив, зокрема те, як будуть події розвиватися далі. На щастя, пам’ять на дати в мене гарна, тому у 8 класі я вже знав майже всі історичні дати від 6 до 10 класу та вільно оперував подіями.
Після 9 класу я вирішив, що мені варто більш поглиблено вивчати історію, але, на жаль, навчальна програма звичайної сільської школи на це не була розрахована. Від свого друга я дізнався про Хмельницький обласний ліцей ІІ-ІІІ ступенів Хмельницької обласної ради і, поїхав туди, склав іспити і вступив.
Саме ліцей найбільше вплинув на мене як на особистість, так як з 14 років я вже був у досить серйозному соціумі: 6 днів навчання на тиждень, наукова діяльність, по 10-12 уроків історії на тиждень та інші історичні дисципліни. Щиро дякую директору ліцею Курманському Юрію Івановичу, своїм профільним учителям Папушину Михайлу Петровичу та Мельнику Анатолію Миколайовичу, які, до речі, теж навчалися в К-ПНУ, своєму кураторові Павлик Світлані Степанівні.
А якщо говорити про те, чому саме спеціальність Археологія, то мені давно подобалося знаходити старовині речі, вивчати їх, реконструювати якоюсь мірою, і взагалі, на мою думку археологія – це безкіннечна та дуже цікава наука, яка поєднує в собі різні чинники та нюанси.
За результатами ЗНО я таки вступив на омріяну спеціальність до вишу, до якого давно хотів потрапити.
Які досягнення в університеті є найбільш вагомі для Вас?
Коли я вступив до університету, то навіть не міг подумати, що досягну реально стільки всього. Із першого дня, коли увійшов до науково-дослідної лабораторії археології, зрозумів, що це саме те, чим я хотів займатися все своє життя.
Усе розпочалося зі звичайної статті та розмови із Гуцалом Анатолієм Федоровичем. Згодом я записався в Археологічний гурток – тематика моєї статті та моєї першої доповіді в гуртку «Еволюція серпоподібних знарядь на території України під час кам’яного віку». Протягом усього навчання в університеті я і займаюся цієї темою та поглиблюю її. Згодом мене обрали новим старостою Археологічного гуртка і завдяки Гуцалу Анатолію Федоровичу та Віталію Анатолійовичу і своїм добрим друзям, а саме: Сльозкіну Максиму та Левінзону Євгену, які дійсно мене багато навчили, у мене все досить добре виходило. У травні відбулася археологічна конференція на базі нашого університету, в якій я взяв участь із першою офіційною доповіддю.
Другий курс був ще яскравіший. Я став президентським стипендіатом і продовжував працювати в напрямі серпоподібних знарядь, а також розпочав роботу над досить серйозною роботою, якою пишаюся до цих пір (наукова робота на тему «Еволюція серпоподібних знарядь на території України під час кам’яного та мідно-бронзового віку», з якою я брав участь у Всеукраїнському конкурсі студентських робіт зі спеціальності «Історія та Археологія»).
На третьому курсі мене обрали керівником наукового сектору історичного факультету та членом наукового товариства студентів К-ПНУ. Продовжую надалі працювати над своїм археологічним дослідженням, яке стосується розвитку серпоподібних знарядь на території України.
Наприкінці 2021 р. став стипендіатом Кабінету Міністр України.
Які захоплення, крім археології, маєте?
Досить добре розвиваюся у напрямі веб-дизайну та графічного дизайну. В основному займаюся розробкою дизайну та користувальницького інтерфейсу сайтів і мобільних додатків, тобто UI/UX-дизайн.
Щоб Ви побажали студентам історичного факультету та університету загалом?
Перш-за все я б хотів побажати справді активних студентів, які прийдуть на навчання не просто так, а «свідомо», та будуть хотіти навчатися. Щоб вони самі виявляли певну ініціативу та, що головне, не боялися робити помилки. Хотілося б, щоб наші студенти максимально отримували різні стипендії, які тільки є, щоб їх імена було опубліковано в нових стипендіальних списках.
Також щиро дякую ректорату, адміністрації університету та рідному історичному факультету, зокрема покійному Гуцалу Анатолію Федоровичу, який відіграв одну з найбільших ролей у моєму науковому становленні. Щиро вдячний Гуцалу Віталію Анатолійовичу, моєму науковому керівникові, людині яка дасть пораду щодо будь-якої життєвої ситуації, деканату, нашому деканові Глушковецькому Анатолію Леонідовичу, усьому викладацькому складу факультету, заступнику декана з наукової роботи Комарніцькому Олександрові Борисовичу, викладачам кафедри архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін, завідувачеві кафедри Федькову Олександру Миколайовичу, своєму кураторові Опрі Ігорю Анатолійовичу. Також окрема подяка моїм університетським друзям, які були зі мною протягом усього періоду навчання, підтримували, без яких я теж мало б що зміг, зокрема: своїй одногрупниці, дуже хорошій людині Величенко Катерині,своєму другові Комарніцькому Богдану, своїй старості Семенюті Вікторії, а також Сльозкіну Максиму, з яким ми багато пройшли та змогли разом, Левінзону Євгену, за роботу в археологічному гуртку. Дякую Лисецькій Юлії, яка зараз очолює археологічний гурток, і звісно всім представникам Студентського самоврядування історичного факультету.
Пресцентр