Сьогодні в рубриці “Світ поетичного слова”  поезії студентки 2 курсу природничо-економічного факультету Олександри Данчук

* * * * *

Надворі дощ –

Дарма під ним не мокни.

Не вимиє він із душі журбу.

Я із пригорщ

Відпущу всі розмови,

І понесу себе нову в юрбу.

Та не забудь:

Всі вірші не про тебе –

Не зрозуміти їх ніколи суть.

Щастя, прибудь!

З турботою про себе

Пообіцяю я усе забуть.

Хоч всюдисущ

Неспокій й забобони,

Я вдамся до веселих більш пригод.

Надворі дощ –

Дарма під ним не мокни.

Нема від тебе вже мені турбот.

* * * * *

Нічним вогням ніякої турботи,

Ще мить – і в забутті вони згаса…

Закарбувала б заходи і сходи,

Де світла смуга у житті була.

Як небо нам дає випробування,

Ми завжди гнівимось на небеса.

Та крізь терни і в тихих сподіваннях

Я іскорку життя би пронесла.

Забудь усе: як рвали нам свідомість

Весь світ, і долей наших тягарці.

Не проміняймо на хвилинну дурість

Майбутні спільні наші манівці.

Забудь і те, що в нас ніщо не вічне,

Що не під силу вдвох змінити світ.

Як наші долі – течії зустрічні,

То стерти їм усіх обмежень слід!

Ніколи не дійти зі світом згоди,

Та свої корективи я внесу.

Нічним вогням ніякої турботи –

Вони лиш творять цих ідей красу.