Почніть робити те, що потрібно. Потім робіть те, що можливо.
І раптом ви з’ясуєте, що робите неможливе

У зв’язку з повномасштабним вторгненням окупаційних військ російської федерації на територію України, багато здобувачів освіти, рятуючись від небезпеки, покинули власні домівки. Уже понад трьох місяців вони вимушено перебувають закордоном. Студенти К-ПНУ продовжують навчання навіть за сотні кілометрів від своєї альма-матер, наполегливо виконують завдання та вірять у перемогу України.

Однією з таких студенток є Марійка Вуйчик, здобувачка вищої освіти 3 курсу педагогічного факультету (спеціальність Початкова освіта).

Як та чому ви обрали саме таку спеціальність?

У мене є дві молодші сестрички. І як кожна старша сестра, я допомагала їм з домашнім завданням. Ще з самого дитинства мені дуже подобалося відчувати себе в ролі вчителя,  щось пояснювати. У моїй школі на День вчителя був звичай: старшокласники проводили уроки замість учителів. Тоді ж я твердо для себе зрозуміла, як-то кажуть, “це моє” і остаточно вирішила стати вчителем.

Які у вас захоплення, крім навчання? Чим ви займаєтеся у вільний час?

У мене не так вже й багато захоплень, але все ж таки є дві речі, які я обожнюю: танцювати і декламували вірші. Хореографія мене захопила ще з моїх дитячих років. У 1 класі, коли відвідала заняття хореографії, так захопилася, що й до сьогодні я займаюсь танцями. Під час закінчення школи я закінчила хореографічну студію народного танцю “Покутянка”.

Де ви знайшли себе за кордоном?

У такий нелегкий для всієї нашої країни час кожна діяльність є важливою.

Перебуваючи в іншій країні, я всеодно продовжую займатись тим, до чого лежить душа, – це співпраця і комунікація з дітьми. Знаючи, що я з іншої країни, діти охоче запитують та вивчають, те чи те слово, яке звучить українською. Я приємно здивована, з яким зацікавленням вони це роблять. У деяких дітей вже навіть з’явилися невеличкі словнички. Напевно, зараз тут, як ніколи, стали актуальними такі рядки письменника Т.Г. Шевченка: “Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь…”. Тому мені спало на думку продемонструвати та виготовити з дітками один з елементів нашої української подільської культури, а саме ляльку Магодзу, яку не так уже й давно виготовляли ми, студенти спеціальності Початкова освіта педагогічного факультету, в стінах нашого рідного університету.

Кожна дитина мала змогу прикрасити свою ляльку по-своєму. Також напередодні Великодня дітки власними руками виготовляли листівки, з яких ми зробили невеличку виставку.

Які ваші враження від роботи з дітьми за кордоном?

У мене тільки позитивні враження, адже діти – це завжди радість та безліч веселих моментів. Вони виявляють себе в різних видах діяльності: виготовляють аплікації, малюють малюнки не лише дитячі, а й з українською символікою. Діти дуже активні та легко йдуть на контакт.

Чим ви займаєтеся за кордоном у свій вільний час?

У свій вільний час я не тільки відпочиваю, а й займаюсь волонтерською діяльністю. Ми організували збір гуманітарної допомоги для України. Відверто кажучи, я була шокована, наскільки поляки беруть активну участь у цьому зборі. Приносили не тільки речі, а цілі пакети нової техніки, ліків, засобів гігієни. Також я взяла участь у двох акціях на підтримку Україні, а саме: «Ой у лузі, червона калина» та «Збережіть Азов».

Що б ви побажали студентам та науково-педагогічним працівникам Кам’янець-Подільського університету імені Івана Огієнка?

Найголовніше моє бажання – щоб над кожним із нас було мирне небо, адже всі проблеми, порівняно з теперішньою ситуацією в країні, дрібниці. Але навіть в такий важкий час не варто опускати руки, упевнено йти до своєї мети, досягати нових вершин, жити, творити, любити та займатися тим, чим вам подобається!

Пресцентр