Олена Колупаєва — випускниця К-ПНУ, до переїзду в США працювала на кафедрі журналістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та завідувала там навчальною лабораторією мультимедійних засобів і медіадизайну.

Пані Олена другий рік викладає курси «Права людини та медіа» й «Медіаграмотність» на кафедрі комунікацій та медіадосліджень у Стетсонському університеті (Флорида, США).

Олена Колупаєва — випускниця «Академії з прав людини для викладачів журналістики» (2019). У межах цього проєкту досліджувала, як українські медіа висвітлюють права людини в місцях позбавлення волі: чи дотримуються стандартів журналістської етики, яких помилок найчастіше припускаються та як вони можуть покращити якість свого контенту. Власне, відтоді питання прав людини стало одним з основних наукових інтересів Олени. Також з 2021 року працює над темою «Механізми впровадження гендерної тематики в освітній процес».

На запрошення Journalism Teachers’ Academy (Академії викладачів журналістики) пані Олена розповіла, які уявлення мають американські студенти про Україну та як працюють тамтешні викладачі.

Як Ви обрали платформу  для проведення дослідження за кордоном?

Від початку повномасштабного вторгнення зарубіжні інституції відкрили багато спеціальних програм для українських науковців, які не могли безпечно працювати на батьківщині через війну. Мене тимчасом зацікавила «Українська ініціатива» від SPREES та Стетсонського університету, оскільки та давала змогу не лише проводити дослідження, а й викладати.

Посаду мені запропонували наприкінці червня 2022-го, а 18 серпня вже мали початися заняття. За цей час мені треба було розробити два курси на свій вибір для американських студентів, тобто підготувати орієнтовно по 28 презентацій з кожної дисципліни (що дорівнювало кількості занять). Хоча в американському університеті викладач може на свій розсуд підбирати формат та план занять, навряд чи його студенти ефективно засвоять знання, якщо він всі 75 хвилин (стільки триває одне заняття) читатиме лекцію.

Які курси запропонували?

«Права людини та медіа». Зараз, коли фіксуються численні порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права з боку рф, мені видається вкрай важливим, щоб студенти ставали обізнанішими щодо воєнних злочинів, злочинів проти людства та геноциду. Важливо також надавати історичний бекграунд, оскільки у студентів дуже обмежені знання про Україну, наприклад, чули хіба щось про Крим. А у декого якщо і є якесь уявлення про Україну, то зазвичай спотворене міфами Коли я розповідаю про воєнні злочини, демонструю журналістські розслідування від авторитетних медіа, як-от Associated Press, студенти чітко можуть визначити характер порушень прав людей, опираючись на Загальну декларацію прав людини та основи Міжнародного гуманітарного права.

Другий курс «Медіаграмотність». На цьому курсі студенти опановують практичні інструменти з розпізнавання фейкових новин, пропаганди, дезінформації. Для іноземної аудиторії цю дисципліну я викладаю вже не вперше: у 2019 році я брала участь у Міжнародній програмі академічної мобільності Erasmus+ у Католицькому університеті міста Ружомберок (Словацька Республіка). Проте мені довелося адаптувати цей курс для американських студентів: далися взнаки і відмінності між культурами, і розвиток нових медій, штучного інтелекту та діпфейків.

А цього навчального року, окрім згаданих курсів, я читаю «Гендер у комунікації», «Нові медіа», «Війна і медіа». Останню дисципліну мені як викладачці з України запропонувала вести програма SPREES.

Розкажіть про особливості викладання в американському коледжі ліберальних мистецтв.

У пріоритеті коледжу ліберальних мистецтв — інтеграція викладання та дослідження й заодно професійний розвиток викладача-науковця. Наприклад, протягом минулого року я брала участь у воркшопах з інклюзії, рівності та різноманітності, тренінгу із залучення громади до навчального процесу (Community Engagement Learning), програмі Стетсонського університету з підвищення інформаційної грамотності (QEP, «Bridging the Gap: Enhancing Information Literacy»).

Цього року я долучилася до програми ACUE Fostering a Culture of Belonging (Розвиток культури приналежності), яка роз’яснює:

як несвідомі або приховані упередження можуть вплинути на роботу викладача;

як розпізнавати мікроагресію та ефективно реагувати на неї;

як створювати більш інклюзивне освітнє середовище.

Поділіться досвідом викладання. Які методи та форми роботи використовуєте?

За час викладання я зрозуміла, що найефективніший спосіб навчання — поєднувати інтерактивну лекцію з аналізом медіакейсів, практичними завданнями, дебатами, проєктною роботою. Під час курсу «Права людини та медіа» студенти створюють креативні кампанії із захисту прав людини, звертаються до уряду США з вимогою припинити расистську політику щодо мігрантів з Гаїті, складають текст петицій, пишуть листи підтримки незаконно засудженим людям, аналізують форми заяв шукачів притулку та оцінюють, чи такі заяви будуть прийняті або відхилені США.

За що відповідає професор в Університеті Стетсона?

В Університеті Стетсона зона відповідальності професора — це викладання, розробка силабусу курсу та робота з онлайнової системою Canvas, де публікуються оцінки, інформація та завдання. Окрім викладання, я мала долучатися до активностей програми, наприклад, проводити просвітницькі воркшопи, презентації, дискусії про війну в Україні.

Як будуєте зв’язки з місцевою громадою?

Торік я відвідала серію тренінгів, присвячених співпраці університету з місцевими громадами. Суть такого співробітництва у тому, що громадам допомогають у розв’язанні певних питань, а студенти застосують теоретичні знання до проблем реального світу, а також отримують академічні кредити за розвиток громадянської відповідальності, особистісне та інтелектуальне зростання.

«Українська ініціатива» в Стетсоні.

Як запрошена викладачка-дослідниця я розуміла, що маю також будувати мости між Стетсонським університетом та Україною. У співпраці з SPREES я розроблювала презентації та проводила семінари про війну в Україні для різних аудиторій, зокрема для жіночого клубу спільноти Victoria Gardens, громадського об’єднання Rotary Breakfast Club, відвідувачів Enterprise Museum.

Більше інформації за покликанням.