Категорія: Дозвілля

Студенти-економісти раціонально провели карантин

🎓СТУДЕНТИ-ЕКОНОМІСТИ раціонально провели карантин, дотримуючись, розробивши власні рекомендації:
⏰ Збалансувати  робочий день по основним сферам:  дистанційна робота, спілкування з сім’єю, фізична активність вдома, час на хобі, саморозвиток.
📜 Розробити план дня (близько 5-7 пунктів, де 3 – першочергові для виконання, 2-3 – другорядні, 1-2 – можна відтермінувати).

Читати далі

На межі

Межа, як свідчать словники, – це закінчення, допустима норма дозволеного, лінія поділу. А вислів «провести межу» означає відокремити певні речі як не рівнозначні за сутністю, значенням та ін.

27 лютого учасники студентського Ораторського клубу визначали межі толерантності та межі літературної української мови.

Засідання трохи відрізнялося від попередніх: по-перше, передчуттям весни, по-друге, полемічністю (адже вибрані теми належать до актуальних і гострих у сучасному соціумі), по-третє, відсутністю змагальності між ораторами (каюся, одним із них була керівниця клубу).

Читати далі

«Битва мужніх і ніжних»… Хто ж переможе?

13 лютого в актовому залі центрального корпусу К-ПНУ імені Івана Огієнка відбулося захоплююче дійство, привсячене Дню Святого Валентина: змагалися між собою дві команди – команда хлопців і команда дівчат. Читати далі

Хто зверху: жіноча сентиментальність чи чоловіча самовпевненість?

Ще вчора вони, такі гарні та закохані, сперечалися про те, хто кого більше любить. Сьогодні ж юнаки та дівчата стоять один напроти одного, спалюючи одним поглядом. Гострі підбори та приправлені перцем слова. Цього вечора вкотре буде вирішено – хто ж зверху?

Світло заповнює всю залу. Воно зосереджене на сцені, де скоро будуть проводитися баталії, проте й в залі його достатньо для того, щоб бачити один одного. Хлопці сидять біля дівчат. Поки що ці невимушені бесіди озвучуються лише музикою, яку несамовито викрикують чорні динаміки. Поп з елементами електро, щоб догодити всім. До «битви» ще часу досить.

Локації вже готові. Ведучі метушаться на сцені. Звукооператор і далі ставить веселі композиції, які відволікають від сумних думок про те, що завтра ще треба повертатися на заняття. Людей тим часом стає усе більше й більше. Всі хочуть поборотися за першість у стосунках

Фонова музика змінюється на тематичну. Незмінні ведучі Марія Герлєй та Вадим Беник уже тримають свої мікрофони та готові розпочинати гру. Дух суперництва починає наростати. Милі бесіди трансформуються в хижі погляди. Тепер є окремо хлопці, окремо дівчата. За ким із них буде перемога, буде вирішено згодом. Поки що шанси рівні.

Із перших секунд ведучі ведуть словесну перепалку. Навіть вітаючись із залом, кожен хоче «перетягнути ковдру» на свій бік. Проте голосні сьогодні однаково – як хлопці, так і дівчата.

Ведучі представляють учасників гри. На рожевій стороні дівчат – учасниці університетської команди черлідерів: Вікторія Поліщук, Аня Ареф’єва, Олександра Власенко та Анна Магерко. Напроти них із синього кутка виходять: гравець команди з американського футболу “Титани К-ПНУ” Іван Чорний, учасник команди зі street workout „Street Knight ” – Олексій Горщевський та КВНщики (куди ж без них!) Артур Святий та Назар Романі. Оголошують також суддю сьогоднішньої гри – Анатолія Анатолійовича Заводовського.

Гру розпочинають дівчата. Хлопці поступаються, керуючись правилом – добре сміється той, хто сміється останнім. Отже, в першому раунді гри ведучі підготували учасникам протилежних команд підступні запитання, на які вони мають дати правильну (або ж краще для суперників – неправильну) відповідь. Зала допомагає учасникам. Прислухаючись до кожної думки, команди дають відповіді.

Отже, в першому конкурсі перемагають хлопці та отримують за це додаткове запитання. Невже їхня схема таки працює?

Далі гра йде повним ходом. Ведучі використовують увесь арсенал іронічних та дещо саркастичних слів задля того, щоб збити суперника з правильного шляху або для того, щоб він запанікував та втратив віру в перемогу. Аудиторія дружно підтримує учасників.

Раунд за раундом проходять весело та цікаво. «Збери літери», «Покажи назву», «Бліц», «Хто я?» та фінальний раунд «Зміна ролями». Усім відомі правила кожної з цих ігор. І командам, і глядачам навіть не потрібні пояснення. Всім потрібна лише перемога!

Вечір добігає кінця. Бали підраховуються. І хлопці, і дівчата досі не втрачають своєї пильності. За безтурботним сміхом та ніжними поглядами прихована ворожнеча. Але коли на сцені зявляються «Х-фактори» нашого університету Ірина Угніченко, Аліна Шевчук та дует «Twins», тоді суцільний позитив охоплює не тільки глядачів у залі, але й супротивників на сцені.

Музика затихає. Хіба що в голові звучить барабанне дріботіння. Рахунок 5000:5000. Тепер крапку над “і” можуть поставити лише дивоглядки. По одному учаснику з команди виходять лише справжні «дивоглядкові» титани. Зала підводиться з місця. Усі затамували подих. Секунди тягнуться, мов хвилини. І ось! Перемога хлопців!. Дівчата кліпають очима.

Хлопці радіють. Їхній прагматичний розум (вперше за 4 гри) все ж таки переміг. А дівчата – сильні та незалежні, не розчаровуються, тому що їхня інтуїція підказує: наступного разу вони точно будуть «зверху».

Марина Ковальчук, студентка

факультету української філології та журналістики

 

Хто зверху: жіноча логіка чи чоловіча інтуїція?

Інтерактивна гра «Хто зверху?» знову вирішує, хто таки має варити борщ та займатися дітьми, а чия робота забивати цвяхи у стіну та дивитися футбол. Цього вечора ролі буде розподілено правильно.

Читати далі

«Першачків» посвятили у КВНщики

У стінах актової зали  університету продовжує  вирувати активне студентське  життя

…Під  запальну музику, жвавий гамір та жарти,  студенти   зручно вмощується на місця. Всі переконані, що  буде весело і, як кажуть, кльово. Адже прийшли вони на Кубок ректора КВН «Першачок»  саме за порцією гарного настрою, якого так бракує у дні осінньої мряки.

І ось  зал почав аплодувати, сигналізуючи про те, що всі налаштовані на гру і вже варто розпочинати. Незамінні ведучі  Марія Герлей та Вадим Беник відгукнулися на заклик глядачів. Спочатку відбулося знайомство з командами. Серед перших курсів цього року їх було  дев’ять: «Хочемо» (педагогічний факультет), «Easy мат» (фізико-математичний), «Без паніки» (природничий), «4/4» (економічний), «Steeple-Chase» (факультет фізичної культури), «Staff UP» (історичний), «Малібу» (корекційної і соціальної педагогіки та психології), «Без логіки» (української філології та журналістики), «У Пєтровни» (економічний). Також представили членів журі. Серед яких – голова громадської організації «Студентське самоврядування К-ПНУ імені Івана Огієнка»  Олександр Марчук,  фронтмен збірної команди КВН «Блюз» Вадим Беник, спікер студентського сенату  Марія Герлей, директор студентського клубу  Тетяна Левицька, голова профкому університету, капітан команди «Камасутра» фізико-математичного факультету у 1995-1998 роках  Микола Моштак, капітан і менеджер збірної команди КВН «Чорна кішка» у 1987-1993 роках, член збірної  команди України, дипломант міжнародних фестивалів команд Веселих і Найкмітливіших у Сочі 1993-1994 років, керівник відділу навчально-виховної роботи та гуманітарної освіти, голова журі Анатолій Заводовський.

Гра мала складатися з двох конкурсів. Перший – «Візитка» – представлення команд на тему: «Наше студентське життя». Другий – «Кавер». Мета етапу – створення на основі виступу відомої команди КВН власної версії.

Усі команди запалювали зал дотепними жартами на різноманітну тематику. Кожний виступ відрізнявся оригінальністю. Переважна більшість учасників не лише смішили, але й демонстрували свої вокальні й танцювальні таланти. Глядачі активно підтримували гравців оплесками. Кожний факультет мав свою різну за кількістю «фан-зону». Між прихильниками час від часу відбувалася словесна суперечка за підтримку своєї команди. Найактивніші були лозунги: «природничий» і «фіз-мат».

Після виступів усіх команд члени журі підраховували результати конкурсу. Для того,  щоб зал у цей час не сумував, була проведена «Розминка». Кожний охочий міг запитати будь-що у гравців, а вони мали б дати смішну відповідь. Питання були серйозними, інколи незрозумілими, проте команди тримали марку і «викручувалися» з «непростих  ситуацій».

 Відтак –  найочікувааніше. Анатолій  Заводовський  оголошує результати гри та інформує, що другий етап конкурсу «Кавер» переноситься через пізню годину. Тому наступна зустріч прихильників КВНу відбудеться через декілька тижнів. Після цього кожній із команд були вручені спеціальні  свідоцтва «Про народження команди КВН», де зазначено її ім’я, час народження і вага у балах.

Для підтримки інтриги перед оголошенням переможців до слова було запрошено Олександра Марчука. Він передав вітання від народного депутата України  Володимира Мельниченка і сертифікат на отримання струменевого принтера для студентської ліги КВН університету. Після навмисного відтягування часу були оголошені переможці гри.  За підрахунками журі перше місце посіла команда «Хочемо», саме вона отримала кубок ректора, друге – «Staff UP», третє місце розділили між собою команди «4/4» і «Без паніки». Переможці, окрім вищезгаданих подарунків, були нагородженні дипломами і вінками з ковбасних виробів.

Ірина Хижа

 

 

Дали гарбуза… і каші

Українці здавна шанували і оберігали свої традції. Хтось скаже, що багато звичаїв відходить у минуле, але це не так! Студенти КПНУ є яскравим прикладом людей, яким не байдужі давні свята. Саме тому викладачі кафедри української філології та журналістикаиразом із студентським активом провели свято Покрови, зберігаючи всі давні обряди. В університеті була проведена виставка гарбузів, які чудово оформили наші талановиті художники. Також зачаровував своїм співом (хор толі ансамбль,не знаю) «Ясинець». Усі  завмирали, чуючи молитви та пісні. Звісно ж, за давньою традицією, усі гості могли відвідати справжньої та смачнючої гарбузової каші. До неї не зналишився байдужим ніхто!

Саме під час таких свят студенти,викладачі та усі працівники університету відчувають себе однією великою родиною. Приємно спостерігати, як подібні заходи об*єднують людей з різними інтересами та захопленнями. Тому ми дякуємо усім організаторам та учасникам свята!  І надіємось, що з кожним роком до нас буде приєднуватись ще більше небайдужих людей!

Катерина Кириловська, студентка факультету

української філології та журналістики

Студенти подорожують

 

Ми прилетіли в аеропорт Чикаго і не знали, як дістатись

у Вісконсин Делс. Ледве знайшли маршрутне таксі.  

По приїзді купила велосипед. Пусте, що він тричі зламався.

(Христина Джумарик,

студентка факультету іноземної філології)

Омріяні подорожі, цікаві знайомства та незабутні враження – ось, що отримують студенти нашого університету в додачу до знань. Читати далі

Запрошуємо на онлайн-лекцію з нових медіа

4 жовтня о 18.00 у конференц-залі Гала Готелю (вул. Лесі Українки, 84, м. Кам’янець-Подільський) відбудеться трансляція онлайн-лекції з Олександрою Кольцовою, українською співачкою, журналістом, композитором, продюсером. Олександра Кольцова розповість про соціальні мережі та пропаганду.

Захід відбудеться в рамках щорічного фестивалю короткометражного кіно про медіа «Кіномедіа».

Запрошуємо усіх бажаючих приєднатися! Вхід вільний.

Театр для ваших вух

Текст: Богдана Хома

Фраза про те, що одні відчуття загострюються, коли втрачаються інші – абстрактна, доки не відчуєш це на власному досвіді. «Театр вух» – експериментальне і нове явище для українського культурного простору. Порівняти його можна із звичайним театром та радіо. В поєднані рис одного й іншого, утворилося нове оригінальне явище.

Проект зародився в Одесі за ініціативи молодих поетів та музикантів. Усі вони шукали нові способи презентації власної творчості.

На вході до театру вам вручають пов’язку, а тому слух підсилюється в рази. Ні акторів, ні декорацій, ані натяку на саму залу. Чорні шовкові пов’язки лишають вам тільки голоси, музику, шепіт. І, звісно, безкінечний простір для фантазії. Сьогодні глядачу так багато готові показати, але він нічого не почує. «Театр вух» навпаки намагається донести значення сказаного. І напруга настільки велика, що час від часу виринає бажання зірвати стрічку з очей і запитати: «Ви теж це щойно бачили?»

Власне «Театр вух» – це своєрідне продовження аудіоспектаклів, що втратили популярність у сучасній Україні. Залишилась в аудіальній культурі поширеною книга. Але начитка її теж залишає бажати кращого. Репертуар «Театру вух» пропонує прослухати вірші у виконанні самих авторів. Тексти відображаються через тембр голосу, емоції, внутрішній світ самого творця. А тому недоліки хвилювання закриваються інтимністю, що встановлюється із слухачами. Оскільки за допомогою пов’язок стирається простір, людина, що творить, і людина, що слухає, стають одним цілим.

Проект ще доволі молодий, а тому автори натякають на нові ідеї, що зроблять його ще цікавішим. Імпонують слухачам експерименти із іншими органами чуття.

Захід відбувався в рамках культурного форуму «Кам’яний острів», який на цілих три дні перетворив місто у серце літературного й мистецького життя країни