Категорія: Особистості

Культура, що передається повітряно-крапельним шляхом, – брати Капранови завітали в К-ПНУ з презентацією нового роману

Брати Віталій і Дмитро Капранови  – відомі українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі. Днями вони  завітали до національного університету імені Івана Огієнка. І не з порожніми руками, а  із презентацією свого нового роману «Забудь-річка».

Ідею написання  роману брати-близнюки пояснили так: «Ми, як і всі, маємо  двох дідів, але існує одна особливість – один з них воював під час Другої світової війни у Червоній армії,  а другий – сидів у таборах після неї  8 років, бо вважався «ворогом» народу. Виходить, що у той час – один був «зразковий», а інший ворог.  Сьогодні ж ситуація протилежна. Сьогодні в   український родинах така історія  досить поширена –  діди, які воювали на різних фронтах, і це є великим інформаційним збуренням  – хто воював на «правильному» боці, а хто на «неправильному». І тому ми вирішили з цим питанням розібратися».

Другою причиною появи на світ цієї книжки є те, пояснили її автори,   що вони своєму  батькові розповіли справжню історію свого  діда з бабою, бо раніше  йому про це ніхто не казав. Чому? Якби у радянському союзі знали, що  хтось з близьких родичів був інтернований, або перебував на окупованій території,   перекрили б будь-які перспективи. Тому і нічого не розповідали, було лише одне пояснення: «пропав під час війни», без уточнення – хто на якому боці  воював. Таким чином, відбувалася «добровільна амнезія».

Назва роману, розповіли Капранови, походить під язичницького символу наших предків –Забудь-річки, яка розділяє світ живих і мертвих. І саме така річка протікає між поколіннями українських родин.

«Забудь-річка» –  історія про трьох молодих хлопців, що волею долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Один з них – комсомолець, воює у дивізії «Галичина», другий – син офіцера УНР – у Червоній армії,  третій – польський жовнір – в УПА.  Ця історія переплітається із сучасністю – їх двоє нащадків через багато років зустрічаються і закохуються один в одного, а згодом починають вести історичне розслідування трьох доль, що переплелися на війні.

Капранови, зокрема,  зазначили, що культура продукує державу, і що знання того, ким  був твій предок, дає тобі історію. І  якщо хоча б одна людина побудувала «місток» через Забудь-річку – поспілкувалася зі своїм дідусем, бабусею, дізналася повну їх життєву історію – вона свою місію у цьому світі  вважала виконаною.

Також під час  зустрічі,  кожен із присутніх, мав нагоду задати письменникам запитання, дізнатися, як у них відбувається  процес написання творів, що їх надихає на творчість, а відтак  придбати книгу з автографом авторів.

Діана Грушанська

 

“Ввімкни світло”. Карапет Баджаксузян. #випускники

Кіно нашого міста 

У проекті «Ввімкни світло» – нова історія. Історія, частину якої згодом ви побачите в кінотеатрах.  У Камянці-Подільському до завершення підійшли зйомки повнометражного фільму «Одного разу в місті на камені». Випусник нашого університету Карапет Баджаксузян грає одну з головних ролей. Про складнощі знімального процесу, жарти та небезпеку – розповідає далі.

Читати далі

Вистрілити віршем. Зустріч з українським письменником Василем Горбатюком

Студенти факультету української філології  та журналістики мають чудову нагоду зустрічіатись із українським письменником, членом Національної спілки письменників України Василем Горбатюком. Він є частим гостем і справжнім другом нашого університету.  Ось і 26 листопада завітав до нас. Ця зустріч була по-справжньому унікальна –  юні письменники та письменниці мали змогу не тільки поділитися з усіма своєю творчістю, а й почути думки та поради гостя.

Справжня поезія там, де починається образність, –  розповідає Василь Горбатюк. – Дуже важливо знайти саме ті переживання, які розкривають душу людину і проникають у серце читача. Вірш має вистрілити, а не тягнути гуму. Знайти щось своє, обіграти це, передати через образ – ось головна мета поета. А ось проза має свої особливості. Це – деталі. В них основа творів.  Побачити деталь, зрозуміти, відчути – шлях до справжньої творчості.

Василь Горбатюк розповідав і про свій життєвий шлях. Оповів історію про своє оповідання, яке він переробляв протягом року 15 разів, аби дійсно передати всі переживання і емоції героїв.

На завершення зустрічі подарував усім присутнім поетичні збірки  та побажав творити.

Діана Грушанська

Три роки, які змінили історію

 Минуло вже три роки від дня початку Революцїї гідності. І саме цій події сьогодні присвячений захід, що проводиться студентською громадою в актовій залі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

«Людина починається з добра» – такими словами починається привітання ведучих гостей. Читати далі

Поле його розросту – наука і освіта. До 65-річчя професора Олександра Завальнюка

Беззаперечна істина – без науки неможливий розвиток суспільства, як і те, що розріст кожної наукової галузі  в усі часи нерозривно пов’язаний з особистостями науковців.  Саме вони докладають чимало зусиль  для вирішення дослідних завдань, створення умов для підготовки фахівців, визначення нових орієнтирів міждисциплінарного синтезу, забезпечення відповідності якості освіти міжнародним стандартам.  І  з впевненістю можна стверджувати, що усі ці пріоритети притаманні талановитому науковцю, педагогу,  професорові Олександрові Завальнюку, який 28 листопада відзначає своє 65-річчя.

Читати далі

Літературно-мистецьке дійство «Дівич-вечір»

Українці здавна шанували та оберігали свої звичаї. 23 листопада 2016 року студенти факультету української філології та журналістики (група UKR-1 B-15 ) під керівництвом старшого викладача кафедри історії української літератури і компаративістики Глушковецької Наталії Анатоліївни вкотре підтвердили цю тезу, репрезентувавши літературно-мистецьке дійство «Дівич-вечір». Читати далі

Україна заговорить англійською

Сьогодні знання іноземних мов презентоване у суспільстві не як результат, а інструмент до розуміння інформації, що знаходиться навколо нас. Знання ж англійської мови вже не є просто обов’язковим для кар’єрного росту, а є правилом хорошого тону.

Проголошення 2016 рік Роком англійської мови в Україні винесло на порядок денний низку важливих всеукраїнських проектів, від реалізації яких залежить проєвропейський розвиток нашої держави. Читати далі

“Ввімкни світло”. Наталя Хом’як. #студенти

Комфортно в дії

Барвистим навчання в університеті роблять студенти. Однією з таких є магістрантка факультету української філології та журналістики Наталя Хом’як. Кілька фактів про дівчину:

 *любить маленьких тваринок, але не вміє вигадувати їм клички (кота ледь не назвала Нокіа, але улюбленця врятувало те, що він реагує тільки на Кіся);

* їй подобається подорожувати, але нещодавно повернулися дитячі розлади вестибулярного апарату, тому поки що подорожі під знаком питання;

* хоче стрибнути з парашутом, але дико боїться висоти;

* останнім часом захопилася випічкою;

* почувається комфортно, коли кудись поспішає чи запізнюється, рух приносить їй задоволення.

– Мріяла стати акторкою, але не склалося… Пам’ятаю: в дев’ятому класі потрібно було написати казку про податки. Я спробувала, і все вдалося. Після цього зрозуміла, що мені подобається творити. Вирішила – вступати на філологію.

Наталя Хом’як родом із м. Збаража Тернопільської області. При виборі майбутнього вишу орієнтувалася на тернопільські вузи, але життя завело до К-ПНУ.

– У школі ми їхали на екскурсію до Кам’янця-Подільського: тут якраз проходив якийсь фестиваль. Для мене, дитини, все було таким цікавим. Тоді я сказала своїй подрузі: «Як виростемо, будемо тут жити». Ніколи не думала, що справді потраплю сюди.

Дівчина захопилася театром у дитинстві. З шостого класу відвідувала гурток при Будинку дитячої та юнацької творчості в рідному місті. Брала участь у дитячих постановках та конкурсах із читання віршів, присвячених дню Тараса Шевченка та Дню вшанування героїв Крут. З другого курсу виступає з театральною трупою «Лінк». Допомагає у постановках студентського театру «Естель». Разом з Людмилою Починок розробляла уривки п‘єс «За двома зайцями», «Циганка Аза», «Лісова пісня,  «Украдене щастя». Зараз вони працюють над новим дійством, але Наталя  назву постановки поки що тримає в секреті.

– Кожна роль близька. Бувало, входячи у роль, я поводилася у звичайному житті так, як і мій герой. Стан скутості міг утримуватися аж до того моменту, поки ти не вийдеш на поклін. Під час участі у фестивалі «Комора» я побачила виставу «Метро» київського театру «Splash». Вона була настільки драматична, було морально тяжко виходити на сцену та грати комедію «Шахрайки». Актори цього театру розповідали нам, що їм теж було важко. Вони дякували за те, що ми підняли  настрій нашою виставою.  Театр пронизує всі сфери життя. Він перетікає в інші хобі. Наприклад, я ще займаюся хореографією та фаєр-шоу. Ці сфери та театр нероздільні. Під час вогняних вистав лякає не стільки  вогонь, скільки те, що ти можеш  зіпсувати постановку.

Колись пробувала займатися фехтуванням, але покинула, бо це болюче заняття. Відбивати чиїсь атаки не так приємно як нападати. Ще вчилася стріляти з лука, коли готувалася до постановок у Руській Брамі. Зараз відвідую автошколу. 

У школі почала писати прозу. Потім спробувала себе в поезії. Здебільшого писала вірші й гумористичні привітання близьким людям. Але каже, що не вистачає часу на те, щоб записувати свої ідеї. Розповідає, що натхнення найчастіше приходить десь близько 00:00 і не завжди вдається записати  думки. Навчання та інші захоплення не тільки змінюють погляди, але й обмежують можливості.

  • Мене мотивують відчуття. Наприклад, у театрі – це мандраж перед виходом… Ноги підкошуються від переживань… Промовляєш перші слова. Хвилювання зникають. Звук оплесків приносить справжній кайф. А в звичайному житті поштовхом до дій є думка про майбутнє. Зараз я повинна працювати над собою, щоб не було соромно, коли навчатиму дітей мови й літератури.

Літературні вподобання різнорідні. Подобаються  твори Олени Печорної «Грішниця», «Фортеця для серця», поезія Тараса Шевченка та Івана Малковича (особливо  «З янголом на плечі»). Та все ж найбільше її захоплює фантастика. Перечитала серію «Гарі Поттера», взялася за «Гру престолів» та «Дім дивних дітей».

  • Єдине що мені не подобається в літературі – нецензурна лексика. Такі віяння частково трапляються в сучасних українських творах. Не можу сказати, що мені до вподоби всі письменники. Однак вони творять, відображаючи своє сучасне світосприйняття й світобачення на папері.

Наталя зазначає, що хотіла б розвивати культурне життя міста. В майбутньому планує займатися цікавими проектами. Каже, що  Кам’янець її зачаровує тому вона стане ще активнішою й наполегливішою в здйсненні своїх планів та мрій. В цьому правда життя всього людства.  Тільки в дії людина відчуває себе людиною, а не оболонкою, який байдуже все довкола. А ким почуваєтеся ви, людиною чи оболонкою?

Ольга Фортельна

“Студентський меридіан” розпочинає новий проект “Ввімкни світло”. Щотижня кореспонденти СМ  братимуть інтерв’ю в студентів, викладачів й випускників нашого вишу, тим самим “проливаючи світло” на людей, які мають безпосередній стосунок до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 

Слідкуйте за оновленнями, та залишайте власні пропозиції й зауваження у коментарях

Переможців визначили, нагороди вручили

Студенство – це ціле явище. Потужне – здатне впливати на суспільні події, або й створювати їх.  Яскраве – воно генерує  ідеї та знаходить способи їх втілення.

Цілісне – студенти всього світу здатні порозумітись між собою. Їх об’єднує дещо більше, ніж  прагнення здобути освіту.

Читати далі

“Ввімкни світло”. Галина Колодій. #студенти

“Студентський меридіан” розпочинає новий проект “Ввімкни світло”. Щотижня кореспонденти СМ  братимуть інтерв’ю в студентів, викладачів й випускників нашого вишу, тим самим “проливаючи світло” на людей, які мають безпосередній стосунок до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 

Слідкуйте за оновленнями, та залишайте власні пропозиції й зауваження у коментарях

Галина Колодій – студентка другого курсу фізико-математичного факультету, голова студентської ради фізико-математичного факультету.

Читати далі