Комфортно в дії

Барвистим навчання в університеті роблять студенти. Однією з таких є магістрантка факультету української філології та журналістики Наталя Хом’як. Кілька фактів про дівчину:

 *любить маленьких тваринок, але не вміє вигадувати їм клички (кота ледь не назвала Нокіа, але улюбленця врятувало те, що він реагує тільки на Кіся);

* їй подобається подорожувати, але нещодавно повернулися дитячі розлади вестибулярного апарату, тому поки що подорожі під знаком питання;

* хоче стрибнути з парашутом, але дико боїться висоти;

* останнім часом захопилася випічкою;

* почувається комфортно, коли кудись поспішає чи запізнюється, рух приносить їй задоволення.

– Мріяла стати акторкою, але не склалося… Пам’ятаю: в дев’ятому класі потрібно було написати казку про податки. Я спробувала, і все вдалося. Після цього зрозуміла, що мені подобається творити. Вирішила – вступати на філологію.

Наталя Хом’як родом із м. Збаража Тернопільської області. При виборі майбутнього вишу орієнтувалася на тернопільські вузи, але життя завело до К-ПНУ.

– У школі ми їхали на екскурсію до Кам’янця-Подільського: тут якраз проходив якийсь фестиваль. Для мене, дитини, все було таким цікавим. Тоді я сказала своїй подрузі: «Як виростемо, будемо тут жити». Ніколи не думала, що справді потраплю сюди.

Дівчина захопилася театром у дитинстві. З шостого класу відвідувала гурток при Будинку дитячої та юнацької творчості в рідному місті. Брала участь у дитячих постановках та конкурсах із читання віршів, присвячених дню Тараса Шевченка та Дню вшанування героїв Крут. З другого курсу виступає з театральною трупою «Лінк». Допомагає у постановках студентського театру «Естель». Разом з Людмилою Починок розробляла уривки п‘єс «За двома зайцями», «Циганка Аза», «Лісова пісня,  «Украдене щастя». Зараз вони працюють над новим дійством, але Наталя  назву постановки поки що тримає в секреті.

– Кожна роль близька. Бувало, входячи у роль, я поводилася у звичайному житті так, як і мій герой. Стан скутості міг утримуватися аж до того моменту, поки ти не вийдеш на поклін. Під час участі у фестивалі «Комора» я побачила виставу «Метро» київського театру «Splash». Вона була настільки драматична, було морально тяжко виходити на сцену та грати комедію «Шахрайки». Актори цього театру розповідали нам, що їм теж було важко. Вони дякували за те, що ми підняли  настрій нашою виставою.  Театр пронизує всі сфери життя. Він перетікає в інші хобі. Наприклад, я ще займаюся хореографією та фаєр-шоу. Ці сфери та театр нероздільні. Під час вогняних вистав лякає не стільки  вогонь, скільки те, що ти можеш  зіпсувати постановку.

Колись пробувала займатися фехтуванням, але покинула, бо це болюче заняття. Відбивати чиїсь атаки не так приємно як нападати. Ще вчилася стріляти з лука, коли готувалася до постановок у Руській Брамі. Зараз відвідую автошколу. 

У школі почала писати прозу. Потім спробувала себе в поезії. Здебільшого писала вірші й гумористичні привітання близьким людям. Але каже, що не вистачає часу на те, щоб записувати свої ідеї. Розповідає, що натхнення найчастіше приходить десь близько 00:00 і не завжди вдається записати  думки. Навчання та інші захоплення не тільки змінюють погляди, але й обмежують можливості.

• Мене мотивують відчуття. Наприклад, у театрі – це мандраж перед виходом… Ноги підкошуються від переживань… Промовляєш перші слова. Хвилювання зникають. Звук оплесків приносить справжній кайф. А в звичайному житті поштовхом до дій є думка про майбутнє. Зараз я повинна працювати над собою, щоб не було соромно, коли навчатиму дітей мови й літератури.

Літературні вподобання різнорідні. Подобаються  твори Олени Печорної «Грішниця», «Фортеця для серця», поезія Тараса Шевченка та Івана Малковича (особливо  «З янголом на плечі»). Та все ж найбільше її захоплює фантастика. Перечитала серію «Гарі Поттера», взялася за «Гру престолів» та «Дім дивних дітей».

• Єдине що мені не подобається в літературі – нецензурна лексика. Такі віяння частково трапляються в сучасних українських творах. Не можу сказати, що мені до вподоби всі письменники. Однак вони творять, відображаючи своє сучасне світосприйняття й світобачення на папері.

Наталя зазначає, що хотіла б розвивати культурне життя міста. В майбутньому планує займатися цікавими проектами. Каже, що  Кам’янець її зачаровує тому вона стане ще активнішою й наполегливішою в здйсненні своїх планів та мрій. В цьому правда життя всього людства.  Тільки в дії людина відчуває себе людиною, а не оболонкою, який байдуже все довкола. А ким почуваєтеся ви, людиною чи оболонкою?

Ольга Фортельна

“Студентський меридіан” розпочинає новий проект “Ввімкни світло”. Щотижня кореспонденти СМ  братимуть інтерв’ю в студентів, викладачів й випускників нашого вишу, тим самим “проливаючи світло” на людей, які мають безпосередній стосунок до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 

Слідкуйте за оновленнями, та залишайте власні пропозиції й зауваження у коментарях