23 квітня 2020 р. на кафедрі української мови факультету української філології та журналістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка в онлайн режимі на платформі Moodle відбувся круглий стіл на тему «Друковане слово – найприродніший спосіб самовираження», присвячений 400-річчю Памва Беринди – українського лексикографа, майстра видавничої справи XVII ст. і письменника.

До висловлення свого бачення становлення і перспектив видавничої та лексикографічної справи в Україні, окреслення вагомості постаті Памва Беринди долучилися усі члени кафедри української мови, а також завідувач кафедри історії української літератури та компаративістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, доктор філологічних наук, доцент Олег Анатолійович Рарицький, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, української словесності та культури ННІ гуманітарних наук Університету державної фіскальної служби України Тетяна Миколаївна Сукаленко, студенти 4 курсу спеціальності 035 Філологія (Українська мова та література).

Модератором проведення круглого столу стала кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Наталія Петрівна Шеремета.

У вступному слові завідувач кафедри української мови, доктор філологічних наук, професор Людмила Миколаївна Марчук нагадала, що 23 квітня – це Всесвітній день книги та авторського права, проголошений ЮНЕСКО 1995 р., і процитувала «Повість минулих літ»:

Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги

вказують нам і навчають нас,

як іти шляхом покаяння,

і мудрість, і стриманість

здобуваємо зі слів книжних.

Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу –

це джерела мудрості.

У доповіді «Значення словників Святослава Караванського для розвитку української термінографії  ХХІ  століття» науковиця зауважила, що початок ХХІ століття ознаменувався поверненням до скарбниці української мови автохтонних загальновживаних слів та термінів, вилучених у ХХ столітті. І велику роль у цій справі відіграли словники Святослава Караванського – мовознавця, борця за чистоту української мови.

Олег Анатолійович Рарицький окреслив постать Памва Беринди як творця і зачинателя шкільної драми XVII ст., що має неперебутнє значення. Літературознавець визначив різдвяний діалог «На Рождѣство Христа вѣршѣ для утѣхи православнимъ христіанамъ» Памва Беринди як першорядну працю, що започаткувала розвиток драматургії у тогочасній шкільній освіті  і в ранній бароковій літературі зокрема. У системі творення жанрів діалоги Памва Беринди віддзеркалили перехід від поетичного мистецтва до шкільної драматичної практики.

 Наталія Петрівна Шеремета прокоментувала правописні шукання ХVІ – ХVІІІ ст. як рефлексію церковнослов’янської традиції староукраїнської літературної мови задля супротиву польському католицтву і польській мовній культурі, а «Лексикон словенороський» Памва Беринди – як спроможність церковнослов’янської мови виконати у той час культурно-освітню легітимізуючу функцію староукраїнської писемної традиції.

Борис Олексійович Коваленко означив «Лексиконъ …» Памва Беринди як основу подальших лексико-граматичних праць  XVIII – ХІХ ст., зокрема «Граматики…» Івана Ужевича, «Синонима Славеноросская», двох румунських  словників: «Лексикона словено-валашского и именъ тлъкованія» і словника румунської мови XVII ст., «Славено-греко-латинского лексикона» Ф. Полікарпова, «Супрасльського старослов’янсько-польського лексикону», «Лексикону словено-латинского» Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського. У ХІХ ст. при укладанні словників «Лексиконом…» послуговувався Й. Левицький.

У доповіді Наталії Богданівни Ладиняк йшлося про лексикографічну спадщину Памви Беринди в рецепції Івана Огієнка. Огієнко високо цінував внесок українського лексикографа, типографа, письменника в розвиток друкарської й лексикографічної справи XVII ст., вважаючи його таким, що мав виразний національний характер і сприяв формуванню в українців того часу відчуття національної ідентичності.

***
Пам’ятка «Лексикон словенороський» (1627) Памва Беринди стала підсумком і водночас рушієм розвою не лише української, а й всієї східнослов’янської лексикографії. Приклади, які наводить автор, часто коментуючи ремаркою «по-нашому», проклали місток поміж церковнослов’янсько-українською писемною літературною мовою та живим, освяченим тисячолітнім поступом, українським говірковим мовленням. Саме про це йшлося у виступах науковців.

Тетяна Миколаївна Сукаленко донесла до слухачів історичний зміст й еволюцію юридичних термінів, зафіксованих в «Лексиконі словенороському» Памви Беринди; довела, що засвідчені у пам’ятці явища і процеси були зумовлені екстралінгвістичними та внутрішньомовними чинниками і відображалися на рівні семантики, парадигматичних і синтагматичних зв’язків слів.

Наталія Дмитрівна Коваленко окреслила значення  «Лексикону…» Памва Беринди як найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства, як багатоплановий науково-лінгвістичний оригінальний твір, що відіграв важливу роль у становленні й вітчизняної фразеографії.

У контексті ономастичних студій дослідила «Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє» Памви Беринди Алла Миколаївна Сірант.

Оксана Миколаївна Мозолюк заналізувала вживання автором старослов’янської лексики, а Римма Іванівна Монастирська – лексику неслов’янського походження. Інга Анатоліївна Федькова віднайшла в «Лексиконі словенороському» хореографічну лексику.

***
Не оминули кафедрали й особливостей роботи зі словниками, у тому числі й «Лексикону…» Памва Беринди на заняттях з української мови.

Анжеліка Станіславівна Попович доповіла про «Допоміжні види навчальних видань зі стилістики української мови». Увагу зосередила на характеристиці такого різновиду інформаційного забезпечення дисципліни «Стилістика української мови», як допоміжний вид навчальних видань. Проаналізувала аспекти використання стилістичних словників І. Огієнка,  В. Ващенка, С. Бибик, С. Єрмоленко, Л. Пустовіт, А. Капелюшного, І. Коломієць та ін.

Наталія Миколаївна Дзюбак озвучила доповідь «Система роботи зі словниками під час розвитку комунікативної компетенції студентів нефілологічних факультетів», Раїса Віталіївна Козак – «Праці Памви Беринди у Білорусі як необхідна навчальна література»; Людмила Володимирівна Поплавська – «Лексика Памви  Беринди – неоціненне надбання в історії української лексикографії».

***
Про сучасний стан друкованого слова, проблеми та перспективи повідомила Інна Степанівна Беркещук.

До обговорення долучилися й студенти 4 курсу спеціальності «Філологія (Українська мова та література)».

Так, Юлія Коробчук довела, що саме друкарство дозволило зберегти оригінальну неповторність українських фольклорних творів та української мови, їхнє багатство й різноманітність.

А у повідомленні Оксани Фостатої  йшлося про вагомість підпільних друкарень ОУН у боротьбі українців проти радянської влади за допомогою слова, про важливість видавничої діяльності, що провадилася переважно за допомогою примітивного друкарського обладнання, різографів та друкарських машинок, задля інформування громадськості про ситуацію в Україні, поширення ідеї створення незалежної Української держави.

***
Кожен з учасників круглого столу переконливо довів, що через слово (мовлене й писане) йде трансляція національної культури, базових концептів, ментальності і, відповідно, формування тих чи тих пріоритетів – мовних, культурних, політичних.

З програмою круглого столу та анотаціями виступів можна ознайомитися на сайті кафедри української мови.

Наталія Шеремета, заступник декана з навчальної роботи

та забезпечення якості вищої освіти

факультету української філології та журналістики