Історія успіху випускника К-ПНУ

Історія успіху випускника К-ПНУ

ЮЛІЯ РОЗЕНБЛІТ: «Піднімайся вгору не для того, щоб світ побачив тебе, а для того, щоб ти побачив світ». 

Розенбліт Юлія Василівна, випускниця природничого факультету 2014 року, (спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища»), провідний інженер з наукової діяльності відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН. 

Що спонукало Вас стати студенткою природничого факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?

Першочерговим приіоритетом під час вибору закладу вищої освіти було навчання в рідному місті, неподалік від дому. К-ПНУ повністю входив, за порадами його випускників, до кращих закладів вищої освіти не лише в м. Кам’янець-Подіський, а й в межах Хмельницької області. Тому вибір на той час  був очевидним. А зараз я можу лише передати естафету рекомендацій як випускника кращого для мене університету, майбутнім абітурієнтам.

Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Чим запам’яталися роки навчання на факультеті та в університеті загалом? Кого із викладачів згадуєте?

Будучи школяркою, ліцеїсткою, студенткою, аспіранткою, я з упевненістю можу сказати, що студентські роки є найкращим періодом мого життя. Чому? Цьому сприяло дуже багато чинників. У нас був дуже дружний колектив у групі, ми завжди були скрізь і всюди разом, працювали як одна команда, тому наші злагоджені відносини, результати і досягнення породжують приємні спогади. З іншого боку освітній процес. У наших викладачів є надзвичайний дар – уміння правильно спонукати і бачити в тобі найкраще. Тими роками багато викладачів були в статусі аспірантів, здобувачів, вони росли разом із нами, відкриваючи усі сторони «золотої медалі». Разом із тим, вони були сучасними, відвертими, відкритими, що дуже  допомагало під час навчання. Згадую всіх, мені важко виокремити когось, адже практично з усіма я була в гарних і теплих відносинах, за що дуже їм дякую. Наталя Михайлівна вбачала у мені «естетичні» таланти (з її ініціативи я на першому курсі брала участь у конкурсі «Міс Університету»), Іван Вікторович, Віталій Вікторович, Максим Іванович – науковці (завдяки яким я спробувала свої сили у Всеукраїнській олімпіаді, змогла написати свої перші тези та представити їх на конференції), Тетяна Віленівна прищепила мені любов до техноекології  (настільки цікаво і доступно складний матеріал ніхто не вміє пояснювати, крім неї. Інна Володимирівна була як мама: заходиш на кафедру як до себе додому, завжди порадить, підтримає і допоможе. Людмила Григорівна та Ігор Петрович – це ті люди, на яких я дивилась і мріяла бути схожими на них. Такою налагодженою комунікацію між студентами та освітнім процесом, як Валентина Анатоліївна, ніхто не повихваляється. Можливо я когось і забула, оскільки згадала саме тих, хто найчастіше мав із нами справи (викладав багато дисциплін, неодноразово проводив польові практики), але я дякую всім, ВИ дійсно найкращі. 

Згадуючи студентські роки, за чим шкодуєте? Спілкуєтеся зі своїми одногрупниками? Вони працюють за фахом?

Студентські роки дуже часто згадую й аналізую. Проте, звісно, є моменти, які я б змінила. На жаль, розуміння того, що робиш, подекуди приходить із запізненням, і якби я мала можливість щось змінити – то однозначно розставляла б правильно пріоритети, які в ті часи, на мою думку дещо були не правильними.

З одногрупниками підтримуємо зв’язок, щорічно збираємось на зустрічах випускників. Багато з ким спілкуюсь дуже тісно і маю дружні відносини. Цікаво й те, що більша частина групи сьогодні працює за фахом у різних галузях, а деякі здобули додаткову освіту з метою опанування ними нових знань. Отже, така кількість самореалізованих людей свідчить про високий рівень професіоналізму наших викладачів, які доклали чимало зусиль, щоб кожен із нас знайшов своє покликання.

Які навики Ви здобули під час навчання в університеті? Зважаючи на Ваш практичний досвід, як Ви вважаєте, які предмети потребують більш детального вивчення?

Щодо здобутих навиків під час навчання, то їх чимало і цілком достатньо для майбутніх фахівців. Якщо коротко, найціннішими із них вважаю проведення польових практик, самостійне написання курсових і наукових проектів, комунікація з аудиторією. Наші викладачі всебічно сприяли і спрямовували нас, за це їм низький уклін, адже коли виходиш у «світ» це безцінний досвід.

Науково-педагогічні працівники неодноразово демонстрували високу обізнаність, професіоналізм і сучасні підходи до викладання.

Хто хотів навчатись – брали для себе по максимуму, хто не хотів – відповідні й результати. Проте, все-таки є моменти, які б я змінила.

Розкажіть про свою роботу, наукові дослідження, навчання в аспірантурі, захист дисертації, знання, здобуті під час навчання, Вам знадобилися? 

Вважаю, що справжніми науковцями народжуються. І лише в окремих випадках ними можна стати. Проте мій науковий шлях був дуже особливим. У студентські роки наші викладачі здобували науковий ступінь один за одним. Це настільки захоплювало у мене дух і бажання досягнути їхніх вершин. Я вдячна їм, тому що багато хто мене на той час підтримав і консультував, що додало мені ще більшого захоплення і підтримки. Дякую долі, що потрапила в потрібне русло, і все пішло своїм шляхом. Отримані знання за період навчання в університеті я вдало застосувала під час вступу до аспірантури, під час якого із 9 вступників посіла (за кількістю балів) друге місце. Моя тема складна і водночас цікава, вона завжди вимагала високий рівень знань, тому постійно навчалась, а отриманий багаж знань мені в цьому дуже допомагав. Я хочу також зазначити, що з багатьма викладачами я консультувалась, мені давали цінні поради, за що я безмежно вдячна. Їхній внесок безцінний, і він супроводжує мене протягом усього освітнього процесу. Навчання в аспірантурі було не менш цікавим, я крок за кроком ішла до своєї цілі, і досягла її, здобувши науковий ступінь «кандидат біологічних наук». Моїм науковим керівником був академік Дідух Яків Петрович, який і надалі є моїм наставником і підтримкою. Він не просто так обрав мені тему, а вселив любов і цікавість до її вивчення, що й відповідно принесло свої результати.  

Що Вам допомагає у роботі? У чому черпаєте сили, натхнення? 

Бажання зростати, розвиватись, досягати  певних вершин. Мої сили та натхнення в моїй сім’ї, яка завжди мене підтримує та всіляко допомагає. Хіба я маю право не виправдати їхні сподівання? 

Маєте час на відпочинок? Якому відпочинку віддаєте перевагу?

Переважна час для відпочинку є, проте звісно існують дедлайни і тут є винятки із правил. Усе залежить від ситуації.. Перевагу надаю активному відпочинку, але буває по-різному. 

Вважаєте себе успішною людиною? Які плани на майбутнє?

Залежно від того з ким ми порівнюємо себе. Я завжди перебуваю в оточенні кращих із кращих. І якщо говорити про свої досягнення, які ставила я кілька років тому, то так, оглядаючись сьогодні, я досягла поставлених цілей і відчула успіх. Проте, якщо аналізувати сьогоднішній рівень із теперішніми можливостями і оточенням, то звісно є куди рости. Плани на майбутнє – розвиватись і пізнавати нові горизонти. 

Дайте поради студентам університету та абітурієнтам: як правильно планувати свій час, ставити мету, визначати пріоритети?

Мету і пріоритети встановлюють тоді, коли ми знаємо, чого хочемо від життя, і тоді наші мрії породжують ціль. На мою думку, це найбільші мотиватори та організатори часу. Усе має бути в міру: і відпочинок, і праця, проте ніколи не треба сходити зі свого шляху, яким би тернистим він не був. Правильно планувати свій час це –«великий» дар, бажаю кожному абітурієнту його опанувати.

Які Ваші побажання аlma-mater? 

Бажаю Вам, наші любі викладачі, щоб Ваша праця була гідно оцінена студентами. Щоб Ваші старання та зусилля приносили результати. Подяки та поваги Вам від студентів!

Дякуємо Вам!

Валентина Колодій, координатор роботи зі студентською молоддю університету