Роман «Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння» Мері Енн Шаффер та Енні Берровз.
Читання книг допомагає нам пережити навіть найбільш складні періоди життя, – саме така головна думка роману Мері Енн Шаффер та Енні Берровз «Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння». Через читання художньої літератури відкривається нова реальність, яка часто-густо є не менш важливою для нашого досвіду, ніж та, у якій ми живемо. За допомогою книг ми проживаємо сотні пригод, зустрічаємося з новими друзями і вчимося по-справжньому радіти з простих речей. А часом ми навіть забуваємо про реальні труднощі і проблеми, читаючи цікаву історію. Саме так відбулося з героями роману в листах «Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння».
В основі сюжету цього твору історія молодої британської письменниці Джулієт Ештон. Під час Другої світової війни вона вела невеличку колонку в лондонському журналі і допомагала людям з гумором пережити жахи того періоду. Після видання книги, в основу якої лягли матеріали з цієї колонки, Джулієт стає популярною письменницею. Узимку 1946 року, коли розпочинаються події роману, головна героїня отримує цікаве завдання від свого видавця. Він попросив її написати статтю про те, як читання впливає на людей під час складних часів, чи допомагає воно витримати проблеми, і чи взагалі важливо читати.
Для такої роботи, безперечно, потрібно зібрати багато матеріалу. Тому приємною несподіванкою для Джулієт став лист від незнайомця з острова Ґернсі на ім’я Доусі Адамс. Він на звороті книги, яку читав, випадково побачив ім’я та адресу головної героїні і вирішив написати їй про свою любов до літератури. З-поміж іншого містер Адамс згадує і про місцевий Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння, який виник на острові під час нацистської окупації. З цього невеличкого послання розпочинається прекрасна й захоплива історія про те, як книги допомагають людям пережити усе, навіть війну.
Між Джулієт та Доусі дуже швидко виникає дружба, адже обоє люблять творчість британського поета та публіциста Чарльза Лема. А невдовзі головна героїня починає отримувати листи й від інших членів клубу. Через них Джулієт дізнається про непросте життя на острові під час окупації, а також про Елізабет Маккену, яка стала засновницею Клубу. Історія кожного жителя острова по-своєму вражає Джулієт, і вона вирішує відвідати Ґернсі. Але це місце стає для головної героїні не просто тимчасовою зупинкою. Тут вона не лише збирає матеріали для книги і дізнається про життя острівчан, але й зустрічає справжнє кохання. Але про це краще вже вам прочитати!
Роман надихає, вселяє в читача оптимізм та надію на щось добре і радісне. Чи не найголовніша цінність цієї історії – люди з непростим життям, які протягом окупації були відрізані від усього світу, майже не мали їжі й не знали, коли жахи війни закінчаться. Але, незважаючи на всі труднощі, зберегли в собі хоробрість, силу і віру. А в цьому їм допомогли книги. Любов до літератури (у декого з героїв вона тільки-тільки почалася) дала їм змогу пережити трагедії, ув’язнення і голод, не втративши людяності і довірливості.
Клуб любителів книжок зародився у складний період і об’єднав людей, які змогли разом витримати окупацію та стали справжнім символом свободи і незламності. А читачам «Клубу любителів книжок і пирогів з картопляного лушпиння» роман Мері Енн Шаффер та Енні Берровз допоможе забути про карантин та обмеження прогулянок, адже така книга – це справжня подорож. Читайте із задоволенням і мандруйте, залишаючись удома!
Анжела Хан, директор студентського клубу