Категорія: Особистості

Віктор Пашник: “Кам’янець був не випадковим на моєму життєвому шляху”

Проходять роки – змінюється мода, вподобання, смаки. Але є речі, які залишаються актуальними впродовж століть та люди, які не дають зникнути багатовіковим традиціям свого народу. Віктор Пашник – сучасний український кобзар, бард, філософ. Ще в юні роки він вимріяв собі мандрівне життя. Тепер постійно перебуває в мандрах – нові люди, нові знайомства, нові враження та емоції. І лиш незмінні супутники – гітара та бандура, які в руках митця говорять із людьми мовою рідного народу, зачіпають найпотаємніші струни душі. Пісні Віктора Пашника вражають своєю щирістю та душевною глибиною, як і сам автор.
11 лютого в центральному корпусі нашого університету ми мали честь прийняти цього молодого та цікавого співака. Концерт пройшов ще краще, ніж очікували. Мені вдалося поспілкуватися з Віктором  перед його від`їздом в одній із привокзальних кнайп. Читати далі

Лижний марафон у Кам’янці-Подільському

Більше півсотні кам’янчан підтримали українських спортсменів, що нині виборюють перемогу на XXII зимових Олімпійських іграх у Сочі, лижним марафоном. Серед учасників було чимало студентів та викладачів факультету фізичної культури нашого університету. 7 лютого своє вміння їздити на лижах показали не лише професіонали-тренери та ветерани спорту, а й любителі активного зимового відпочинку. Нагадуємо, що офіційне відкриття Олімпіади-2014 відбулося саме в цей день на олімпійському стадіоні «Фішт» у Сочі (РФ). Читати далі

У тенетах спільної історії

У грудні 2013 року вийшла друком книга «Україна. По обидва береги Дністра» польського дослідника Анджея Кепінського[1]. Автор стверджує, що Польща і Україна мають спільну багатовікову історію війни і великої любові, радості і драми, братерства і ворожнечі… У той же час ми, сусіди, майже нічого не знаємо один про одного. Кожна країна обирає свій напрямок: Польща – на захід, Україна – зараз на роздоріжжі. Чи є у них шанс зустрітися?

Читати далі

Ідеальний пазл із творчості, натхнення та краси

Наше місто особливе… Кожен його історичний мальовничий куточок не може залишати байдужими митців. Проживши більшу частину свого життя в урбаністичному Хмельницькому, я з неабияким захопленням спостерігаю, як у Кам’янці прямісінько на вулиці пишуть свої шедеври молоді художники. Праця художника, який може передати свої знання і майстерність молодому поколінню насправді неоціненна. Поєднувати викладацьку й творчу діяльність, як на мене, потребує неабияких зусиль, враховуючи те, що в кожного молодого митця час від часу бувають творчі кризи. Хто ж як не наставник, споріднена душа, допоможе повернути натхнення, підбадьорить, толерантно вкаже на помилки і вишліфує його манеру написання. Для мене вже давно стало звичним спостерігати за творчістю студентів та викладачів кафедри мистецьких дисциплін, адже їхні написані шедеври, які щоразу експонуються у виставковій залі на Соборній надихають і мене брати в руки пензлі, щоб створити щось своє.

Читати далі

Світлини, що випромінюють тепло

Лише з плином часу усвідомлюєш, що навчання в школі та університеті – це роки, коли головним обов’язком було навчання: хтось здійснював це з батьківського примусу, а для когось навчання було просто стилем життя, духовною потребою. Наші студентські роки пройшли цікаво. Ми неодноразово брали участь у різних заходах, які проводилися на факультеті, в університеті. І ні в кого не виникало бажання відмовитися, а постійно кожен хвилювався перед виступом, намагався не підвести. Дехто декламував вірші, співав, дівчата готували хореографічні номери. Читати далі

Дипломні писали тільки обрані

Студентські роки навчання залишили в моєму житті найяскравіший і найглибший слід. Вони припали на другу половину 60-х рр. ХХ ст. (1965-1969), коли здобував спеціальність учителя історії в Кам’янець-Подільському педінституті. Тоді вельми високим в очах тогочасного суспільства був престиж фахівця з вищою освітою, зокрема й учителя. А відтак наплив абітурієнтів у виші аж зашкалював (по 8-10 претендентів на одне місце на нашому істфаці). Поміж студентів тоді панував дух пізнання, потяг до знань, за честь було виконувати дипломну роботу,  бо деканат дозволяв це кращим з кращих. Читати далі

Студентські друзі – на все життя

З історичним факультетом я з 1968-го. Здобутий фах педагога-історика став основою  подальшого трудового життя: вчителював, служив у війську, навчався в аспірантурі, зробив успішну науково-педагогічну і адміністративну кар’єру.

Читати далі

Велика істфаківська родина

Спогади…Тонкими стрілами вони пронизують нашу свідомість у пошуках хоча б декількох хвилин ностальгічного щастя. П’ятнадцять років минуло відтоді, як я закінчила історичний факультет тоді ще Кам’янець-Подільського державного університету. Сьогодні, озираючись назад, констатую: це був час пошуку, розквіту, невдач, навчання, вдосконалення, роботи над собою. Читати далі

Студентські роки – незабутня пора

За п’ять років навчання бували різні цікаві моменти. Ми намагалися поєднувати навчання з дозвіллям та відпочинком. Тоді ще не так активно працювала студентська профспілка у виші. Зараз, наприклад, для студентів організовується більше різних подорожей та екскурсій. Взагалі кожному студентові треба активно відпочивати після щоденного навантаження. Сьогодні в студентському середовищі усталилася така тенденція: свій вільний час вони проводять здебільшого в кімнатах гуртожитку, займаючись справами, які шкодять їхньому здоров’ю. Деякі полюбляють відсипатися, навіть нехтують підготовкою до навчання. Читати далі

Видання, яке задовільнить найвибагливіших істориків

Відомий український історик Юрій Мицик, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії К-ПНУ імені Івана Огієнка, провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України, порадував дослідників козацької доби новим виданням. Нещодавно вийшов ІІ том «Джерел з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр.»

Читати далі