У захопливому світі поезії кожне слово — невичерпне джерело виразності та емоцій. У рубриці “Світ поетичного слова” ми ділимося творчістю талановитих студентів, які відчувають мелодію поетичної мови.
Пропонуємо вашій увазі поезії студенток навчально-наукового інституту української філології та журналістики групи Ukr1-M23 Світлани Слободян та Альони Палійчук.
Люди
Контури наших душ обведено зоряним пилом…
Хто є ми? Монстри чи тіні того, що є Щось?..
Бачим всесвіт в очах, та обмежуємось тільки тілом
І шукаєм…постійно шукаєм когось…
Ми блукаєм світами, наче спалені сонцем комети,
Зачаровані маревом диких таємних глибин.
І лишаються лиш наші темні крихкі силуети
Десь далеко… відбитками тіла на дні домовин.
Ми постійно голодні і завжди у «пошуках» бога…
У обідраних шматтях на зсохлих і кволих тілах
Ми так гарно всі знаєм, яка кому в світі дорога,
Та відваги нема хоч зізнатись у власних гріхах.
2023 рік. L.L.
(Альона Палійчук)
07.01.23
Коли закінчиться клята війна,
Я чекаю на тебе вдома.
З тобою вип’ємо ми вина,
Тілом розпливеться приємна втома.
Скуримо по дешевій цигарці,
Вкриє нас теплий плед.
Ми прокинемося спокійно вранці,
Сирен вже немає, на душі мед.
Не літають над будинком ракети,
Спокійно цвіте вишневий сад.
Пишаються нами покійні поети,
За те, що навели в країні ми лад.
(Світлана Слободян)
27.09.21
Я відраду знаходжу в книгах,
А не в твоїх солодких губах.
В сторінках і в мистецтві чтива,
Моя талія в теплих руках.
Сигарета і чашка кави,
Підвіконня і сонця тепло.
Я кохання знаходжу в книгах,
Те кохання, що в грудях пекло.
Сторінки під моїми пальцями,
Душу плекає сюжет.
Терпке вино із танцями,
Я із роздумами тет-а-тет.
Книги мені не зрадять,
Книги то краще ніж …
На відміну від палкого кохання,
У книгах завжди є сенс.
(Світлана Слободян)