Як живеться нашим студентам під час карантину, чи задовільняє їх організація дистанційного навчання і що вони радять своїм одногрупникам і наставникам, сьогодні ми дізнавалися в:
Катерини Горбачової, студентки ІІ курсу факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології:
«Чесно кажучи, навіть не знаю, наче й класно вдома, відпочиваєш, допомагаєш, але розумієш: чим більше часу знаходишся вдома, тим більше хочеться до університету, щоб навчатися, сидіти на парах, спілкуватися з друзями, сміятися, кайфувати в холі. Дистанційне завдання мені подобається. Насправді, викладачі задають більше завдань, ба багато вільного часу, але так ще більший відсоток щось вивчити. Але ми зважаємо на ситуацію, сидимо вдома, хоч це для нас незвично. Дуже бракує живого спілкування, дружніх розмов із подругами, одногрупниками, викладачами. Але поки що треба дотримуватися правил та вимог загальнодержавного карантину, сидіти вдома і пам’ятати, що все у нас буде класно.»
Кості Норкіна, студента ІІ курсу історичного факультету:
«Думки? Звідки? Я вже три тижні на карантині. Відповідаючи на поставленні вище питання, обіцяю дотримуватися принципу чесності й писати кожне слово так, ніби від цього залежить життя цілого світу. Хочу сказати, що для такої людини, як я, котра принципово не дуже насолоджувалася офхом заняттями, карантин не викликає занепокоєння чи стресу, навпаки, гармонійно зі мною комбінується. Як я проводжу час? Перший тиждень я хвилювався. Думав, як усе буде організовано, чи буде навчання доступне всім, переглядав купу жартів на різних ресурсах про онлайн–навчання, підсвідомо очікував на «швидку» можливість контакту цих подій із нами, студентами. Суворі будні студентського життя вже потроху перекочували і в наш усіма обожнюваний онлайн. Першою «шквальний вогонь» у навчальному процесі поширила латина, а за нею «важке бомбардування» продовжили й інші дисципліни.
Як оцінити нашу дистанційку? Питання складне: хочеться і правду сказати, і «не затьмарити» відповідь суб’єктивністю. Загалом розкладом я задоволений, але, з іншого боку, мені особисто не вистачає якоїсь банальної взаємодії з групою, якогось просто людського спілкування. Можливо це в мене одного такий, вибачте, «ігнор» до такого способу навчання, але я ретельно шукаю шляхи вирішення своїх навчальних проблем. Щодо самого процесу дистанційного навчання: завдання приходять регулярно, десь більше роботи, десь менше. Одразу варто зазначити, що працювати треба більше, ніж під час звичайного, «некарантинного» навчання. Крім того, викладачі до відповідей ставляться прискіпливіше: все ж таки формат дозволяє. Загалом навчанням я задоволений. Хтось запитає, де ви викопали цього динозавра, хто ця людина, котра задоволена навчанням. Відповідь: мені подобається навчатися, і якщо в мене є якісь незадоволення, то вони існували ще до дистанційного навчання. Я вдячний за спробу нормалізувати життя в таких нелегких умовах. Раджу вам, не сприймати все навколо так легковажно й байдуже, не надіятися, що все воно само якось вирішиться, не мріяти про те, що все буде просто й легко. Я люблю наш університет і бажаю йому процвітання. Здоров’я всім!»
Єлизавети Хоптинської, студентки ІІ курсу педагогічного факультету:
«Безперечно, приємно більше часу проводити з сімʹєю та рідними, але всі вже скучили і один за одним і за викладачами, і навіть за рідним корпусом.
Дистанційне навчання – досить цікавий і зручний спосіб обміну навчальною інформацією між студентом і викладачем, але виникають труднощі, адже спеціальність наша музична, тому такі пари, як хоровий клас та оркестровий, на мою думку, неможливо проводити в онлайн-режимі. І, без сумніву, живе спілкування з викладачами, затишну атмосферу занять дистанційно не передати. Дистанційне навчання для нас є комфортним завдяки системі мудл. І у викладачів, і в студентів є можливість 24/7 для завдань, лекцій і практичних. Друзі, котрі навчаються в інших ЗВО, скаржилися на недоліки в роботі їхніх систем, чого я не спостерігала в нашій. Я вважаю, що період карантину є чудовою нагодою для тренування дисципліни та удосконалення вміння розпоряджатися своїм часом розумно. Думаю, що дистанційне навчання для нас – це не якесь там важке випробування, а швидше – цікавий експеримент».